1. Словник української мови у 20 томах

неміч

НЕ́МІЧ, мочі, ж.

1. Недостатність фізичних сил; несила.

В літаку сильно смерділо .. і від цього трошки наморочилось у голові і відчувалася неміч в усьому тілі (С. Голованівський).

2. Неспроможність, невміння, нездатність зробити що-небудь, протистояти чомусь; неспромога (у 1 знач.).

Бурунда трохи не сказився в своїй немочі, видячи гордість, чуючи насміхи тухольців (І. Франко).

3. розм. Те саме, що хворо́ба.

Того та валка та не йде в дорогу, Що зломила неміч чумака-небогу (Я. Щоголів);

Неосудного вдарив параліч. Він упав, охоплений тваринним жахом і скутий неміччю (І. Микитенко);

Було тепер ясно: напала на деревце страшна невідома неміч (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неміч — не́міч 1 іменник жіночого роду несила; неспромога не́міч 2 іменник жіночого роду хвороба розм. Орфографічний словник української мови
  2. неміч — Кволість, слабкість, слабосилля; безсилля, р. немощі; ЖМ. НЕДУГА. Словник синонімів Караванського
  3. неміч — див. безсилля; слабість; хвороба Словник синонімів Вусика
  4. неміч — [нем'іч] -моч'і, ор. -м'іч':у Орфоепічний словник української мови
  5. неміч — -мочі, ж. 1》 Недостатність фізичних сил; слабість. 2》 Неспроможність, невміння, нездатність зробити що-небудь, протистояти чомусь; безсилля. 3》 розм. Те саме, що хвороба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. неміч — ХВОРО́БА (порушення нормальної життєдіяльності організму під впливом несприятливих факторів), ЗАХВО́РЮВАННЯ, НЕДУ́ГА (НЕДУ́Г рідше), ХВО́РІСТЬ, НЕЗДОРО́В'Я, СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ розм., НЕ́МОЩІ розм., БО́ЛІСТЬ розм., БО́ЛЕЩІ заст. Словник синонімів української мови
  7. неміч — Не́міч, -мочі, -мочі, не́міччю; не́мочі, -чей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. неміч — НЕ́МІЧ, мочі, ж. 1. Недостатність фізичних сил; слабість. Дід Улас.. хотів плюнути Марині в вічі та від немочі тільки на землю плюнув (Мирний, IV, 1955, 258); В літаку сильно смерділо.. Словник української мови в 11 томах
  9. неміч — Неміч, -мочи ж. 1) Безсиліе, слабость. Жалує, було, мене дідусь: «Ти, каже, звеселила мою неміч, голубко». Г. Барв. 358. 2) Немощь, нездоровье. Я б і робила, та — лишко тяжке — неміч моя. Кобеляк. у. Словник української мови Грінченка