ненависно
НЕНА́ВИСНО.
Присл. до нена́висний 2.
З огидою і майже ненависно поглянула [дівчина] на безтурботного Тихона (К. Гордієнко);
Йому захотілося крикнути по-звірячому, ненависно. Та звуку не вийшло (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ненависно — нена́висно прислівник незмінювана словникова одиниця ненави́сно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- ненависно — Присл. до ненависний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ненависно — НЕНА́ВИСНО. Присл. до нена́висний 2. З огидою і майже ненависно поглянула [дівчина] на безтурботного Тихона (Горд., Дівчина.., 1954, 211); Йому захотілося крикнути по-звірячому, ненависно. Та звуку не вийшло (Тют., Вир, 1964, 459). Словник української мови в 11 томах