необжитий
НЕОБЖИ́ТИЙ, а, е.
Не заселений, не освоєний і не пристосований до життя.
Місцевість була дика, необжита (В. Собко);
Молодь готувалась в далеку дорогу, в дикі необжиті краї – на цілину (В. Земляк);
// Не обладнаний, не пристосований для нормального життя в ньому.
Стояла [хата] серед лісу пусткою, холодна, необжита (В. Гжицький);
Люба поралася в новій, необжитій хаті, де ще віяло пусткою (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- необжитий — необжи́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- необжитий — -а, -е. Не заселений, не освоєний і не пристосований до життя. || Не обладнаний, не пристосований для нормального життя в ньому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- необжитий — НЕОБЖИ́ТИЙ, а, е. Не заселений, не освоєний і не пристосований до життя. Місцевість була дика, необжита (Собко, Шлях.., 1948, 109); Молодь готувалась в далеку дорогу, в дикі необжиті краї — на цілину (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 401)... Словник української мови в 11 томах