1. Словник української мови в 11 томах

необжитий

НЕОБЖИ́ТИЙ, а, е. Не заселений, не освоєний і не пристосований до життя.

Місцевість була дика, необжита (Собко, Шлях.., 1948, 109);

Молодь готувалась в далеку дорогу, в дикі необжиті краї — на цілину (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 401);

// Не обладнаний, не пристосований для нормального життя в ньому.

Стояла [хата] серед лісу пусткою, холодна, необжита (Гжицький, Опришки, 1962, 192);

Люба поралася в новій, необжитій хаті, де ще віяло пусткою (Чаб., Тече вода.., 1961, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. необжитий — необжи́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. необжитий — -а, -е. Не заселений, не освоєний і не пристосований до життя. || Не обладнаний, не пристосований для нормального життя в ньому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. необжитий — НЕОБЖИ́ТИЙ, а, е. Не заселений, не освоєний і не пристосований до життя. Місцевість була дика, необжита (В. Собко); Молодь готувалась в далеку дорогу, в дикі необжиті краї – на цілину (В. Словник української мови у 20 томах