неоламаркізм
НЕОЛАМАРКІ́ЗМ, у, ч.
Сукупність різнорідних концепцій в еволюційному вченні (механоламаркізм, ортоламаркізм і психоламаркізм), що виникли у 2-й пол. ХІХ ст. у зв'язку з розвитком окремих положень ламаркізму, спільне для яких – визнання успадковування набутих ознак і заперечення формотворчої ролі природного добору.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неоламаркізм — неоламаркі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- неоламаркізм — -у, ч. Напрям в еволюційному вченні, який, зберігаючи основні положення ламаркізму, заперечує творчу роль природного добору, суперечливий характер розвитку, визнає рушійними силами еволюції рухому рівновагу, пряму формоутворюючу дію середовища чи вплив надприродних сил. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неоламаркізм — неоламаркі́зм (від нео... і ламаркізм) напрям в еволюційному вченні, представники якого намагалися обгрунтувати й розвинути ідеалістичні й механістичні сторони вчення Ж.-Б. Ламарка (див. ламаркізм). Словник іншомовних слів Мельничука
- неоламаркізм — Один з напрямків еволюціонізму кінця XIX ст.; послідовники н. обмежували або відкидали значення природного добору в еволюційному процесі, визнавали успадкування набутих ознак та вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на процеси еволюції; опонент неодарвінізму. Універсальний словник-енциклопедія