непам'ять

НЕПА́М'ЯТЬ, і, ж.

1. Втрата пам'яті про кого-, що-небудь; забуття.

Вік злагідніє тоді і війни в непам'яті згинуть (М. Зеров);

Виринає з непам'яті це ім'я.

2. Втрата свідомості, непритомність.

Десь у підхмарній Струмиці в тяжкій непам'яті лежав старий болгарський цар (П. Загребельний).

◇ (1) В непа́м'ять, зі сл. іти́, западати, зникати і т. ін. – забуватися, пропадати.

[Співець:] Ісаії пророцтво не справдилось, – мир не настав, Месія не з'явився, пісні його нехай ідуть в непам'ять, нехай не дражнять нас (Леся Українка);

Він спинявся проти розчиненого вікна в сад, і все, про що думав, зникало у непам'ять (П. Колесник);

Слова ті давно пішли в непам'ять (І. Микитенко);

Про тую жалобу за продану Денисові землю ніхто тепер і не згадував, – вона вже пішла в непам'ять (Б. Грінченко);

Здається, недавно все це було, і вже немає його, розвіялося за вітром. Все забувається, відходить в непам'ять... (П. Гуріненко);

Вже й імення царські почали западати в непам'ять (Леся Українка);

Впада́ти / впа́сти в непа́м'ять див. впада́ти¹;

(2) Пусти́ти в непа́м'ять – забути кого-, що-небудь, не згадувати про когось, щось.

Коли царський уряд вживав усіх заходів, щоб пустити в непам'ять українського поета, його слава й популярність в народі зростала, ім'я Кобзаря України переростало в символ незламного борця за народну славу (з наук. літ.).