непокликаний

НЕПОКЛИ́КАНИЙ, а, е.

1. Якого не покликали кудись, до чогось.

Раз прикликав його гетьман у свою канцелярію, в котру невільно було входити нікому непокликаному (А. Чайковський).

2. рідко. Який не має до чогось покликання (внутрішньої здатності до виконання певної справи).

Переходячи попри повіз, усміхнувся: візник – це був один з товаришів-офіцерів. Це теж товариська прислуга, щоб непокликаних не вмішувати в діло (Б. Лепкий).