1. Словник української мови у 20 томах

непоспішливий

НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, а, е.

Який не намагається якнайшвидше зробити щось, виконати якусь роботу, дію або якому не властиве таке намагання; неквапливий.

Якби котромусь з лужинців-старожилів сказали раніше, що в Луцьку продукуватимуть автомашини, непоспішливий волиняк, напевне, гірко посміхнувся б (з газ.);

// Який відбувається, здійснюється, триває досить довгий час; повільний.

Жодна зі згадок, які так буйно вихорилися цілий вечір, не повернулася, не порушила непоспішливого плину думок нічних (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непоспішливий — непоспі́шливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непоспішливий — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
  3. непоспішливий — -а, -е. Якому не властива поспішливість, не схильний поспішати; неквапливий, повільний. || Який відбувається, здійснюється неквапливо, повільно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. непоспішливий — ЗАБАРНИ́Й (про людину — який бариться, робить щось не поспішаючи), ЗАБА́РЛИВИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕКВАПНИ́Й, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, ЗАГА́ЙНИЙ, НЕХАПЛИ́ВИЙ розм. Забарнії гості забарилися в хаті (Словник... Словник синонімів української мови
  5. непоспішливий — НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, а, е. Якому не властива поспішливість, не схильний поспішати; неквапливий, повільний. Якби котромусь з лужинців-старожилів сказали раніше, що в Луцьку продукуватимуть автомашини, непоспішливий волиняк, напевне, гірко посміхнувся б (Літ. Словник української мови в 11 томах