неправота
НЕПРАВОТА́, и́, ж.
Неправильність міркувань, вчинків і т. ін.; помилковість.
Він відчуває якусь незгоду, – шукає, чи нема в цім ділі чогось такого, що довело б його власну неправоту (П. Оровецький);
Ще і трава не посмутніла На тих стежках, де ти ходила, Де всю твою неправоту Я брав собі на самоту (М. Нагнибіда).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неправота — неправота́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- неправота — -и, ж. Неправильність міркувань, вчинків і т. ін.; помилковість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неправота — НЕПРАВОТА́, и́, ж. Неправильність міркувань, вчинків і т. ін.; помилковість. Він відчуває якусь незгоду, — шукає, чи нема в цім ділі чогось такого, що довело б його власну неправоту (Оров., Зел. Словник української мови в 11 томах