1. Словник української мови у 20 томах

непрацездатний

НЕПРАЦЕЗДА́ТНИЙ, а, е.

Який через старість, хворобу і т. ін. утратив здатність працювати або й не мав її від народження.

Непрацездатні члени сім'ї;

// у знач. ім. непрацезда́тні, них, мн. Ті, хто втратив здатність працювати або й не мав її від народження.

Спочатку вони [пани] грали на окремі двори. Згодом їм стало скучно і нецікаво гаяти час на старих і непрацездатних (Яків Баш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непрацездатний — непрацезда́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непрацездатний — див. слабий Словник синонімів Вусика
  3. непрацездатний — -а, -е. Який через старість, хворобу і т. ін. утратив здатність працювати або й не мав її від народження. || у знач. ім. непрацездатні, -них, мн. Ті, хто втратив здатність працювати або й не мав її від народження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. непрацездатний — НЕПРАЦЕЗДА́ТНИЙ, а, е. Який через старість, хворобу і т. ін. утратив здатність працювати або й не мав її від народження. Непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні колгоспника, що помер, одержують пенсію (Хлібороб Укр., 12, 1964, 34); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах