неприручений
НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Якого не зробили ручним, свійським (про тварин).
Неприручений кінь.
2. перен. Якого не підкорили своєму впливу; невпокорений, неслухняний (про людину).
Неприручений чоловік.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неприручений — неприру́чений прикметник Орфографічний словник української мови
- неприручений — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- неприручений — -а, -е. Якого не приручили. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неприручений — ДИ́КИЙ (про тварин, які живуть на волі), НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, ЗДИЧА́ВІ́ЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (про свійських тварин). Над плесами вилися зграями дикі качки (І. Словник синонімів української мови