непробивно

НЕПРОБИ́ВНО.

Присл. до непробивни́й.

Рух також має свій естетичний поріг у вигляді “людського, занадто людського” (згідно Ніцше), і впирається в непробивно матеріальний характер фізіології людини (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me