непроїжджий
НЕПРОЇ́ЖДЖИЙ, а, е.
1. По якому важко або неможливо проїхати.
Франкфуртералеє, колись широка асфальтована вулиця, тепер у кількох місцях була зовсім непроїжджою (В. Собко);
– Зараз надворі осінь, дороги майже непроїжджі (П. Кочура).
2. По якому не їздить транспорт.
Непроїжджа частина вулиці.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- непроїжджий — непрої́жджий прикметник Орфографічний словник української мови
- непроїжджий — -а, -е. По якому важко або неможливо проїхати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непроїжджий — НЕПРОЇ́ЖДЖИЙ, а, е. По якому важко або неможливо проїхати. Франкфуртералеє, колись широка асфальтована вулиця, тепер у кількох місцях була зовсім непроїжджою (Собко, Запорука.., 1952, 72); — Зараз надворі осінь, дороги майже непроїжджі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 359). Словник української мови в 11 томах