1. Словник української мови в 11 томах

непроїжджий

НЕПРОЇ́ЖДЖИЙ, а, е. По якому важко або неможливо проїхати.

Франкфуртералеє, колись широка асфальтована вулиця, тепер у кількох місцях була зовсім непроїжджою (Собко, Запорука.., 1952, 72);

— Зараз надворі осінь, дороги майже непроїжджі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 359).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непроїжджий — непрої́жджий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непроїжджий — -а, -е. По якому важко або неможливо проїхати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непроїжджий — НЕПРОЇ́ЖДЖИЙ, а, е. 1. По якому важко або неможливо проїхати. Франкфуртералеє, колись широка асфальтована вулиця, тепер у кількох місцях була зовсім непроїжджою (В. Собко); – Зараз надворі осінь, дороги майже непроїжджі (П. Кочура). 2. По якому не їздить транспорт. Непроїжджа частина вулиці. Словник української мови у 20 томах