непутити
НЕ́ПУТИТИ, учу, утиш, недок., розм.
1. кого. Викликати неспокій, занепокоєння; хвилювати.
– Ото я вам казав, що мене непутить отой вчинок з козаками... (Панас Мирний);
Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії (П. Колесник).
2. кого. Доводити до морального розкладу; псувати, розбещувати.
Багато нашого брата горілка непутить (Сл. Б. Грінченка).
3. кому, кого. Дезорієнтувати, заплутувати, заважати.
Це мені непутить отой Улас головатий, а то б не взяли сина у москалі (Сл. Б. Грінченка);
Любов... і мозок непутить, і кров (Сл. Б. Грінченка).
4. Не заважає, не завадить, не буде зайвим.
Хоч би десятку дали, то воно не непутило б (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- непутити — не́путити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- непутити — -учу, -утиш, недок., перех., розм. 1》 Викликати неспокій, занепокоєння; хвилювати. 2》 Доводити до морального розкладу; псувати, розбещувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непутити — РОЗПУСКА́ТИ (привчати когось до поганих, аморальних звичок; потураючи комусь, робити його недисциплінованим, свавільним), РОЗБЕ́ЩУВАТИ, РОЗКЛАДА́ТИ, ПСУВА́ТИ, РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИ розм., РОЗТЛІВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
- непутити — Не́путити, не́пучу, не́путиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- непутити — НЕ́ПУТИТИ, учу, утиш, недок., перех., розм. 1. Викликати неспокій, занепокоєння; хвилювати. — Ото я вам казав, що мене непутить отой вчинок з козаками… (Мирний, IV, 1955, 367); Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії (Кол. Словник української мови в 11 томах
- непутити — Не́путити, -чу, -тиш гл. 1) Мѣшать, быть помѣхой, стоять на дорогѣ, сбивать съ пути, съ толку. Любов... і мозок непутить, і кров. Мкр. Г. 17. Не мені непутить отой Улас головатий, а то б не взяли сина у москалі. Воно б можна до паламарки теє — нема що!... Словник української мови Грінченка