1. Словник української мови в 11 томах

непутити

НЕ́ПУТИТИ, учу, утиш, недок., перех., розм.

1. Викликати неспокій, занепокоєння; хвилювати.

— Ото я вам казав, що мене непутить отой вчинок з козаками… (Мирний, IV, 1955, 367);

Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії (Кол., Терен.., 1959, 96).

2. Доводити до морального розкладу; псувати, розбещувати.

Багато нашого брата горілка непутить (Сл. Гр ).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непутити — не́путити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. непутити — -учу, -утиш, недок., перех., розм. 1》 Викликати неспокій, занепокоєння; хвилювати. 2》 Доводити до морального розкладу; псувати, розбещувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непутити — НЕ́ПУТИТИ, учу, утиш, недок., розм. 1. кого. Викликати неспокій, занепокоєння; хвилювати. – Ото я вам казав, що мене непутить отой вчинок з козаками... (Панас Мирний); Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії (П. Колесник). Словник української мови у 20 томах
  4. непутити — РОЗПУСКА́ТИ (привчати когось до поганих, аморальних звичок; потураючи комусь, робити його недисциплінованим, свавільним), РОЗБЕ́ЩУВАТИ, РОЗКЛАДА́ТИ, ПСУВА́ТИ, РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИ розм., РОЗТЛІВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. непутити — Не́путити, не́пучу, не́путиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. непутити — Не́путити, -чу, -тиш гл. 1) Мѣшать, быть помѣхой, стоять на дорогѣ, сбивать съ пути, съ толку. Любов... і мозок непутить, і кров. Мкр. Г. 17. Не мені непутить отой Улас головатий, а то б не взяли сина у москалі. Воно б можна до паламарки теє — нема що!... Словник української мови Грінченка