непутящий
НЕПУТЯ́ЩИЙ, а, е.
1. Який з морального боку діє легковажно, нерозумно або негідно; безпутний.
А коли до отця Вікентія якось, утікаючи від філера приїхав його безпутний двоюрідний брат, що знюхався з терористам, акції молодого батюшки в очах Миколая одразу пішли вгору (М. Стельмах);
– Гляди, Прісько! Не було в нашому роду непутящих молодиць, не попустимо й тебе волочитися: прочую, то не подарую! – погрозився Максим (Л. Яновська);
// Який погано виконує покладені на нього обов'язки.
– Непутящий учень з того Павлика, – порішила вчителька (К. Гордієнко).
2. Те саме, що непристо́йний.
Груня сповнилася образи – її, молоду, заміжню жінку, облаяти непутящими словами!.. (К. Гордієнко);
// у знач. ім. непутя́ще, щого, с. Усе, що виходить за межі загальноприйнятих норм.
[Гапка:] Панькайся з любою невісточко, дасться вона нам узнаки! [Захарко:] А, хоч не плети непутящого, вгамуйся..! (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- непутящий — непутя́щий прикметник Орфографічний словник української мови
- непутящий — Непутній, ледачий; (непорядний) безпутній, шалапутний. Словник синонімів Караванського
- непутящий — див. бешкетник; легковажний; нетямущий Словник синонімів Вусика
- непутящий — -а, -е. 1》 Який діє без достатнього роздумування, серйозності, робить вчинки, що викликають загальний осуд; нетямущий, безпутний. || Який погано виконує покладені на нього обов'язки. 2》 Те саме, що непристойний. || у знач. ім. непутяще, -щого, с. Все, що виходить за межі загальноприйнятих норм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непутящий — БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл. Словник синонімів української мови
- непутящий — НЕПУТЯ́ЩИЙ, а, е. 1. Який діє без достатнього роздумування, серйозності, робить вчинки, що викликають загальний осуд; нетямущий, безпутний. Другі люди теж казали на Андрія, що він непутящий (Коцюб., І, 1955, 444); — Гляди, Прісько!... Словник української мови в 11 томах