1. Словник української мови у 20 томах

неробочий

НЕРОБО́ЧИЙ, а, е.

1. Не признач. для роботи, вільний від роботи; у який не працюють (про час).

Найбільша радість Марусі була, як у неробочий день часом приходив до неї батько (Б. Грінченко);

Варя Кочубей виливала з алюмінію ложки в неробочий час (Д. Ткач).

2. Не власт. тому, хто займається фізичною працею; не такий, як у робочої людини.

Ішла ставна висока панна в шовковій сукні, в квітчастому брилі. Далеко ясніло кохане та ніжне лице, мармурові неробочі руки (С. Васильченко).

3. Який не хоче працювати; лінивий, ледачий.

Читайте ж, муза що бормоче [бурмоче]: Що там з Енеєм плив Массик, .. ледащо неробоче (І. Котляревський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неробочий — неробо́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неробочий — (час) неслужбовий, вільний, гулящий; (- руки) нетрудовий, нетруджений. Словник синонімів Караванського
  3. неробочий — -а, -е. 1》 Не признач. для роботи, вільний від роботи; у який не працюють (про час). 2》 Не власт. тому, хто займається фізичною працею; не такий, як у робочої людини. 3》 Який не хоче працювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неробочий — ВІ́ЛЬНИЙ (не зайнятий, не заповнений працею, справою); НЕРОБО́ЧИЙ (про день, час — не признач. для роботи); ВИХІДНИ́Й (про день — признач. для відпочинку), ДОЗВІ́ЛЬНИЙ (не зайнятий працею). Словник синонімів української мови
  5. неробочий — НЕРОБО́ЧИЙ, а, е. 1. Не признач. для роботи, вільний від роботи; у який не працюють (про час). Найбільша радість Марусі була, як у неробочий день часом приходив до неї батько (Гр. Словник української мови в 11 томах