неробочий
НЕРОБО́ЧИЙ, а, е.
1. Не признач. для роботи, вільний від роботи; у який не працюють (про час).
Найбільша радість Марусі була, як у неробочий день часом приходив до неї батько (Гр., І, 1963, 372);
Варя Кочубей виливала з алюмінію ложки в неробочий час (Ткач, Плем’я.., 1961, 46).
2. Не власт. тому, хто займається фізичною працею; не такий, як у робочої людини.
Ішла ставна висока панна в шовковій сукні, в квітчастому брилі. Далеко ясіло кохане та ніжне лице, мармурові неробочі руки (Вас., І, 1959, 265).
3. Який не хоче працювати.
Читайте ж, муза що бормоче [бурмоче]: Що там з Енеєм плив Массик, .. ледащо неробоче (Котл., І, 1952, 251).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неробочий — неробо́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- неробочий — (час) неслужбовий, вільний, гулящий; (- руки) нетрудовий, нетруджений. Словник синонімів Караванського
- неробочий — -а, -е. 1》 Не признач. для роботи, вільний від роботи; у який не працюють (про час). 2》 Не власт. тому, хто займається фізичною працею; не такий, як у робочої людини. 3》 Який не хоче працювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неробочий — НЕРОБО́ЧИЙ, а, е. 1. Не признач. для роботи, вільний від роботи; у який не працюють (про час). Найбільша радість Марусі була, як у неробочий день часом приходив до неї батько (Б. Грінченко); Варя Кочубей виливала з алюмінію ложки в неробочий час (Д. Словник української мови у 20 томах
- неробочий — ВІ́ЛЬНИЙ (не зайнятий, не заповнений працею, справою); НЕРОБО́ЧИЙ (про день, час — не признач. для роботи); ВИХІДНИ́Й (про день — признач. для відпочинку), ДОЗВІ́ЛЬНИЙ (не зайнятий працею). Словник синонімів української мови