нерішучий
НЕРІШУ́ЧИЙ, а, е.
Характерові якого не властива твердість, зважливість, непохитність; який вагається при вирішенні чого-небудь.
Хома ходив між людьми, ще нерішучий, наче не знав, з чого почати (М. Коцюбинський);
– Сміливіше, Варю! – промовила вчителька. – Ви завжди така нерішуча? (О. Донченко);
// у знач. ім. нерішу́чі, чих, мн. Ті, кому не властива твердість, зважливість, непохитність при вирішенні чого-небудь.
– За мене не бійтеся, – повела бровами комсомолка. – Я не з таких. Найбільше не люблю страхополохів і нерішучих (О. Донченко);
// Який виражає відсутність твердості, сміливості, непохитності і т. ін.
Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться [Деїфоб] на Кассандру (Леся Українка);
Геббельс зробив нерішучий крок до Кайта, спинився (П. Колесник).
Значення в інших словниках
- нерішучий — (який вагається) безвільний, (властивий сумнів) невпевнений, непевний, (про голос, рух) нетвердий, слабий, (рух) хисткий. Словник синонімів Полюги
- нерішучий — нерішу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- нерішучий — Оглядистий і п. ф. від РІШУЧИЙ. Словник синонімів Караванського
- нерішучий — -а, -е. Якому не властива рішучість, твердість; який вагається при вирішенні чого-небудь. || у знач. ім. нерішучі, -чих, мн. Ті, кому не властива рішучість, твердість при вирішенні чого-небудь. || Який виражає відсутність рішучості, сміливості, твердості і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нерішучий — НЕПЕ́ВНИЙ (про голос, рухи, ходу тощо — який свідчить про внутрішні сумніви, невпевненість, несміливість і т. ін. або слабість), НЕВПЕ́ВНЕНИЙ, НЕРІШУ́ЧИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- нерішучий — Нерішу́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нерішучий — НЕРІШУ́ЧИЙ, а, е. Якому не властива рішучість, твердість; який вагається при вирішенні чого-небудь. Хома ходив між людьми, ще нерішучий, наче не знав, з чого почати (Коцюб., II, 1955, 86); — Сміливіше, Варю! — промовила вчителька. Словник української мови в 11 томах