нерішучість
НЕРІШУ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Властивість і стан за знач. нерішу́чий.
Нерішучість дій;
Нерішучість характеру;
Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості (Леся Українка);
– Заходьте, тітонько, – гукає вона, – побачивши нерішучість Елеонори (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нерішучість — нерішу́чість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- нерішучість — Вагання, хитання, нетвердість, нестійкість, хитливість. Словник синонімів Караванського
- нерішучість — -чості, ж. Властивість і стан за знач. нерішучий. Нерішучість характеру. Нерішучість дій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нерішучість — ВАГА́ННЯ (неспроможність відразу вирішити щось), НЕРІШУ́ЧІСТЬ, ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ, ВАГА́ заст. І підем ми в Подніпров'я Без вагання і без ваги (І. Франко); Олекса ще стоїть у нерішучості, дивиться на кладку, яка все ще розхитується над водою (Ю. Словник синонімів української мови
- нерішучість — Нерішу́чість, -чости, -чості, -чістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нерішучість — НЕРІШУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість і стан за знач. нерішу́чий. Нерішучість характеру; Нерішучість дій; Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах