1. Словник української мови у 20 томах

неслушно

НЕСЛУ́ШНО.

Присл. до неслу́шний 2.

І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо (Біблія. Пер. І. Огієнка);

// у знач. пред.

Передовсім зачала [Краньцовська] від хустини. Видко, ненавиділа її. Отже зовсім неслушно! Бо хустина прикрашала її далеко ліпше, чим капелюх (Л. Мартович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неслушно — неслу́шно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. неслушно — Присл. до неслушний 2). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неслушно — Неслу́шно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. неслушно — НЕСЛУ́ШНО. Присл. до неслу́шний 2 (ж); // у знач. присудк. сл. Передовсім зачала [Краньцовська] від хустини. Видко, ненавиділа її. Отже зовсім неслушно! Бо хустина прикрашала її далеко ліпше, чим капелюх (Март., Тв., 1954, 346). Словник української мови в 11 томах
  5. неслушно — Неслушно нар. 1) Ненадлежаще. 2) Несправедливо. Словник української мови Грінченка