нестатки

НЕСТА́ТКИ, ів, мн. (одн. неста́ток, тку, ч.).

1. перев. мн. Брак засобів до існування; бідність, нужда.

Перед очима [Прохора] пройшло власне життя – в огні, в тривогах і .. в нестатках (І. Микитенко);

Баба була несамовита, але ж то людина, озлоблена вічними нестатками і нуждою (О. Полторацький);

Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло (І. Франко).

2. тільки одн. Те саме, що неста́ча.

Ні в чому Віра не знала нестатку (М. Руденко);

Цієї весни раніше, ніж звичайно, гнав пастухів на полонини нестаток заготовленої на зиму паші (В. Гжицький).