нестися

НЕСТИ́СЯ, несу́ся, несе́шся; мин. ч. ні́сся, несла́ся, несло́ся; недок.

1. З великою швидкістю рухатися і т. ін.; мчати, мчатися.

Авто несамовито неслося, вихляючи по мосту (Іван Ле);

Улицею нісся вершник (А. Головко);

// З великою силою переміщатися (про воду, вітер і т. ін.).

Зі сходу нестримано [невтримно] несеться бурхливий, рвучкий вітер (М. Старицький);

Вода стрімко неслась в озеро і так шуміла, що ми ледве перегукувались між собою (М. Томчаній);

// Швидко бігти.

Пероном [вокзалу] нісся Орест (Олесь Досвітній).

2. Розноситися, поширюватися в просторі, заповнювати собою дедалі більший простір (про звуки, запахи і т. ін.).

Звуки дзвінків на хребті коня неслись далеко в глуху глибінь лісу (О. Кобилянська);

Вона [пісня] неслась по вулицях вузеньких, І зупинить її ніхто не міг (Д. Павличко);

// Ширитися, ставати відомим, приступним для багатьох (про чутки, відомості і т. н.).

Разом з степовими вітрами, неслася чутка – стражники, їдуть по рекрутів (О. Іваненко).

3. з чим. Триматися, поводитися зарозуміло, погордливо, намагаючись підкреслити свою значущість, звехність над кимсь; бундючитися.

– А мій старий сьогодні вже книжку читав .. А сусідки казали одна одній: – А вже й несеться Охрімиха з своїм читанням! (Б. Грінченко).

4. Відкладати яйця (про птахів).

[Старшина:] У наших бабів гуси ще тільки починають нестись, а в вас вже й гусенята повилуплювались (М. Кропивницький);

– У нас кури в клітках несуться (О. Донченко).

◇ (1) Ви́соко нести́ся – поводитись зарозуміло, погордливо, зверхньо, зневажливо ставлячись до інших.

Юруш, сміючись, простяг свою пухку білу долоню. .. Циганка подивилась та й каже: “Ти високо несешся, але швидко низько впадеш, бо живеш неправдою” (І. Нечуй-Левицький);

Він [Іван Федорович] собі не нісся високо і коли прийшов час одружитися, то вибрав собі дружину не з панського або попівського роду, а з простого козачого (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

нестися

Значення в інших словниках