нестися

НЕСТИ́СЯ, несу́ся, несе́шся; мин. ч. ні́сся, несла́ся, несло́ся; недок.

1. З великою швидкістю рухатися і т. ін.; мчати, мчатися.

Авто несамовито неслося, вихляючи по мосту (Ле, Клен. лист, 1960, 117);

Улицею нісся вершник (Головко, І, 1957, 72);

// З великою силою переміщатися (про воду, вітер і т. ін.).

Зі сходу нестримано [невтримно] несеться бурхливий, рвучкий вітер (Стар., Облога.., 1961, 81);

Вода стрімко неслась в озеро і так шуміла, що ми ледве перегукувались між собою (Томч., Готель.., 1960, 15);

// Швидко бігти.

Пероном [вокзалу] нісся Орест (Досв., Вибр., 1959, 389);

// Розноситися, поширюватися (про звуки, запахи і т. ін.).

Звуки дзвінків на хребті коня неслись далеко в глуху глибінь лісу (Коб., III, 1956, 86);

Вона [пісня] неслась по вулицях вузеньких, І зупинить її ніхто не міг (Павл., Бистрина, 1959, 31);

// перен. Поширюватися, ставати відомим (про чутки, повідомлення і т. ін.).

Разом з степовими вітрами, неслася чутка — стражники, їдуть по рекрутів (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 299).

2. з чим. Виставляючи, підкреслюючи що-небудь, намагатися показати свою зверхність над кимсь.

— А мій старий сьогодні вже книжку читав.. А сусідки казали одна одній: — А вже й несеться Охрімиха з своїм читанням! (Гр., II, 1963, 68).

Ви́соко нести́ся див. ви́соко.

3. Відкладати яйця (про птахів).

[Старшина:] У наших бабів гуси ще тільки починають нестись, а в вас вже й гусенята повилуплювались (Кроп., II, 1958, 258);

— У нас кури в клітках несуться (Донч., VI, 1957, 487).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me