1. Словник української мови у 20 томах

нехотя

НЕ́ХОТЯ, присл.

Без бажання, мляво, повільно; неохоче.

Він їй слово нехотя скаже чи не скаже, а вона йому десять (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ніна нехотя полізла в чемодан і витягла дві пари тонкої трикотажної білизни (О. Копиленко);

* У порівн. Чіпка вимовляв кожне слово з протягом, немов нехотя (Панас Мирний);

// Мимоволі, без наміру.

– Вибачайте, мої любі, Нехотя журюся (Т. Шевченко);

– Я тобі се кажу, щоб ти, може, зовсім нехотя, не дошкуляв мене такими натяками (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нехотя — не́хотя прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. нехотя — пр. НЕОХОЧЕ; мимоволі, без наміру; пор. МИМОХІТЬ. Словник синонімів Караванського
  3. нехотя — див. неохоче Словник синонімів Вусика
  4. нехотя — присл. Без бажання, мляво, повільно; неохоче. || Мимоволі, без наміру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нехотя — Нехотячи, віднехочу, знехочу, неумисно, ненавмисно, небажаючи Словник чужослів Павло Штепа
  6. нехотя — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст. Словник синонімів української мови
  7. нехотя — Не́хотя, нехотячи́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нехотя — НЕ́ХОТЯ, присл. Без бажання, мляво, повільно; неохоче. Він їй слово нехотя скаже чи не скаже, а вона йому десять (Кв.-Осн., II, 1956, 43); Ніна нехотя полізла в чемодан і витягла дві пари тонкої трикотажної білизни (Коп., Земля.., 1957, 173); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  9. нехотя — Нехотя, нехотячи нар. Нехотя. П'яні а діти і нехотя правду скажуть. Ном. № 8079. Хиба я зумисне його бив у ніс: нехотячи — ми боролися, я його й теє, а він носом об ослін. Канев. у. Словник української мови Грінченка