1. Словник української мови у 20 томах

нехочу

НЕ́ХОЧУ:

○ (1) З (від) не́хочу, у знач. присл. – удавань без бажання.

Неохоче Баба з нехочу ціле порося з'їла (прислів'я);

Мухи роєм кинулись на неї [кобилу], а вона спустила вуха та лиш хвостом іноді махне гей від нехочу (Л. Мартович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нехочу — не́хочу прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. нехочу — НЕ́ХОЧУ: З (від) не́хочу, діал. Неохоче. Баба з нехочу ціле порося з’їла (Укр.. присл.., 1955, 226); Мухи роєм кинулись на неї [кобилу], а вона спустила вуха та лиш хвостом іноді махне гей від нехочу (Март., Тв., 1954, 44). Словник української мови в 11 томах