нехочу
НЕ́ХОЧУ: З (від) не́хочу, діал. Неохоче.
Баба з нехочу ціле порося з’їла (Укр.. присл.., 1955, 226);
Мухи роєм кинулись на неї [кобилу], а вона спустила вуха та лиш хвостом іноді махне гей від нехочу (Март., Тв., 1954, 44).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нехочу — не́хочу прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- нехочу — НЕ́ХОЧУ: ○ (1) З (від) не́хочу, у знач. присл. – удавань без бажання. Неохоче Баба з нехочу ціле порося з'їла (прислів'я); Мухи роєм кинулись на неї [кобилу], а вона спустила вуха та лиш хвостом іноді махне гей від нехочу (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах