1. Словник української мови в 11 томах

нехотячи

НЕХОТЯЧИ́, присл., розм. Те саме, що не́хотя.

Дівчина кинула жмут гілок у вогонь і, наче нехотячи, почала розповідати про себе (Трубл., Мандр., 1938, 58);

— Ти чого смієшся? — Я не сміюся. — Як то ні? Адже я бачив? — Я нехотячи (Фр., IV, 1950, 218).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нехотячи — нехотячи́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. нехотячи — присл., розм. Те саме, що нехотя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нехотячи — НЕХОТЯЧИ́, присл., розм. Те саме, що не́хотя. Дівчина кинула жмут гілок у вогонь і, наче нехотячи, почала розповідати про себе (М. Трублаїні); – Ти чого смієшся? – Я не сміюся. – Як то ні? Адже я бачив? – Я нехотячи (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. нехотячи — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст. Словник синонімів української мови