нехотячи

МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст.; НЕСАМОХІ́ТЬ, САМОХІ́ТЬ (проти власної волі, бажання); НЕСВІДО́МО, ПІДСВІДО́МО, ПОЗАСВІДО́МО, ІНТУЇТИ́ВНО, ІНСТИНКТИ́ВНО (без участі свідомості); ХО́Ч-НЕ-ХО́Ч (під тиском обставин); НЕ́ХОТЯ, НЕХОТЯЧИ́ розм., ЗНЕ́ХОТЯ розм. (без певного наміру). У Валька гнівно пашіли щоки, очі ж були такі злі, що всі мимоволі одступились од нього (А. Дімаров); Мимовільно зверталось око до темного дубового лісу (О. Кобилянська); А мати не прийшла на бій випроводжати, — і серце іноді невільно защемить (В. Сосюра); Оглядаючи цього чоловіка, Семен мимохіть зачав услухуватись у його мову (Лесь Мартович); Як щоденна лайка та докори: злодюга та п'яниця... Поневолі чоловік стане пити... (Панас Мирний); Рука мимовіль потяглася, щоб почухати потилицю (О. Гончар); Комашкові здалось, що вона хоче бігти над кручу. Він знав її нервову, поривчасту вдачу, стривожився й недоброхіть вхопив її за руку (І. Нечуй-Левицький); Але якщо сумна хвилина прийде І сльози самохіть поллються із очей, Тоді поглянь, сестрице, на схід сонця (Леся Українка); Вона злякалась князя й якось несвідомо одступилась од причілка за яблуню (І. Нечуй-Левицький); Виїхавши на шлях, він підсвідомо повернув вбік аеродрому (А. Хорунжий); Сергій позасвідомо виструнчився (В. Козаченко); Так-так, Михайле, жіноче серце чутливіше за наше, твоя Ванда інтуїтивно відчуває біду (Д. Бедзик); — Що таке? — запитав Козаков, інстинктивно шукаючи зброї (О. Гончар); Чи хрестини, чи весілля, чи там яке гуляння, то вже без Петруся не обійдеться. Покладе голову на гармошку, приплющить очі та як уріже "ойру-сміх" — хоч-не-хоч танцюватимеш (Григорій Тютюнник); Вибачайте, мої любі, Нехотя журюся (Т. Шевченко); — Гайда, хлопці, назад! — скрикнув він. Хлопці послухались, але знехотя (Б. Грінченко). — Пор. ненавми́сне.

НЕОХО́ЧЕ (без бажання), НЕ́ХОТЯ розм., ЗНЕ́ХОТЯ розм., НЕХОТЯЧИ́ розм., НЕ́ХІТЬ розм., ВІДНЕ́ХОТЯ діал., ВІДНЕ́ХОЧУ діал., ЗНЕ́ХОЧУ діал. Військо збиралося тяжко, забарливо, неохоче (П. Загребельний); — А що — ми? Ми люди темні, нам якби гроші та харчі казенні, — нехотя промимрив хазяїн (Є. Гуцало); Вогонь палахнув нехотячи, та, коли війнув вітер, зайнявся бадьоріше (І. Чендей); Шура нехіть присіла на краєчок лавки (С. Добровольський).