1. Словник української мови у 20 томах

нечуйний

НЕЧУ́ЙНИЙ, а, е.

1. Позбавлений душевності, теплоти, співчутливості у ставленні до інших; нечулий (у 2 знач.).

2. Те саме, що нечу́тний.

Закрадатись нечуйною тихою котячою ходою, плазувать на животі по-гадю-чому, як плазують і тепер чорноморські кубанські пластуни (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нечуйний — нечу́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нечуйний — -а, -е. Те саме, що нечулий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нечуйний — НЕЧУ́ЛИЙ (позбавлений чуйності, душевності, теплоти в ставленні до інших), НЕЧУ́ЙНИЙ, НЕЧУТЛИ́ВИЙ рідше, СУХИ́Й підсил., ЧЕ́РСТВИЙ підсил.; ТОВСТОШКІ́РИЙ (ТОВСТОШКУ́РИЙ) розм. (якого нічим не можна пройняти); БЕЗДУ́ШНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, КАМ'ЯНИ́Й підсил. Словник синонімів української мови
  4. нечуйний — НЕЧУ́ЙНИЙ, а, е. Те саме, що нечу́лий. Словник української мови в 11 томах