нещасний

НЕЩА́СНИЙ, а, е.

1. Який не має в житті радості, щастя або перебуває в горі, біді й викликає співчуття, жаль; бідний, безталанний.

[Петро:] Я – той нещасний Петро, якому Наталка припівала сю пісню, якого вона любила і обіщала до смерті не забути (І. Котляревський);

// Який виражає пригнічений, безрадісний стан людини.

Раїса сиділа мовчки, а рясні сльози тихо котилися по її виду, такому жалібному, нещасному, з виразом питання й муки (М. Коцюбинський).

2. Який зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.; багатостраждальний, нещасливий (у 3 знач.).

Йдуть та й ідуть [заробітчани], чорні, похилені, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі, що відбились од свого ключа (М. Коцюбинський);

По згарищу бродили якісь люди – то були, мабуть, нещасні пожильці – і розгрібали димливі купи попелу і сміття (Ю. Смолич);

– Про нього [агента] вже навіть у газетах писалось, як він у Варшавській губернії обібрав до ниточки нещасних переселенців (М. Стельмах);

// Убитий горем.

Нещасна мати приклала фартушину до очей і зайшлася тим плачем, яким плачуть трудові люди, коли їм особливо тяжко (Григорій Тютюнник);

// у знач. ім. неща́сний, ного, ч.; неща́сна, ної, ж. Людина, яка зазнала багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.; нещасливець (у 2 знач.).

Як воно малось, Гаттоне, тобі? Зуби встромили нещасному в тіло, – Скрикнув єпископ, усе защеміло, – І розтягли в одну мить на шматки... То йому кара за вас, бідняки! (П. Грабовський);

[Кембль:] Батьку, ти вже напосідаєшся занадто. Що хлопець ту нещасну пожалів, я в тім гріха не бачу (Леся Українка).

3. Пов'язаний з чиїмись неприємностями, прикрощами або горем, нещастям, стос. до них (про місце, час); нещасливий (у 5 знач.).

Як же випадав коли такий нещасний день, що ні роботи, ні в шинку нікого, а в самого ні крихти хліба, .. не гріх тоді й підняти, що легко лежить!.. (Панас Мирний).

4. при звертанні і в сполуч. зі сл. той, цей і т. ін., розм. Уживається при вираженні зневажливого, негативного ставлення до кого-, чого-небудь.

Грицько почав розказувати про свій суд із братами – усе за тую нещасну десятину [землі] (Б. Грінченко);

– Жмикрути нещасні. Усе вам мало, щоб вам ні дна ні покришки! – Прокіп, лаючись, пішов сінокосом (Григорій Тютюнник);

– І що ти мелеш, нещасний грошолюб! – розгнівався дідусь (М. Стельмах).

5. при звертанні і в сполуч. зі сл. такий і под., розм. Уживається при вираженні співчуття кому-небудь.

– Приходила тут одна, – така вже нещасна, що глянути та заплакати, й таку вже біду вона розмальовувала аж страх (Марко Вовчок).