нещастя

НЕЩА́СТЯ, я, с.

1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; біда.

Родинні нещастя (мати осліпла, а батько втратив посаду і настала біда) зробили мене ще більше .. серйозним (М. Коцюбинський);

Особливо часто зверталась по допомогу [до І. Карпенка-Карого] двоюрідна сестра Мотря.., яка майже щомісяця вигадувала всякі нещастя – пожежу, пошесті, неврожаї, пограбування, – плакала і просила вирятувати з біди (з наук. літ.);

// Те саме, що Неща́сний ви́падок (див. неща́сний).

Її чоловік завжди було робить з конем у лісі в пана Стаха Крапивницького. Та з ним трапилось нещастя, придавила деревина (С. Чорнобривець).

2. Душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.

– Я [листоноша] бачу радість, я бачу й нещастя, я стою на порозі, – всім знайомий, багатьом друг (Ю. Яновський).

3. зневажл., розм. Про те (того), що (хто) не приносить користі, радості і т. ін., а може стати джерелом якого-небудь лиха, страждання, неприємностей.

– А вже тоді на базі реконструйованої промисловості можна буде й саме хліборобство піднести, щоб було воно в нас культурним хліборобством, а не таким нещастям, як тепер є (А. Головко);

– А я для чогось побився об заклад з парубками, що притягну з лісу деревину .. – І це ти, чоловіче, з самого лісу тягнеш отаке нещастя? – жахається Яків (М. Стельмах).

Това́риш по неща́стю див. това́риш.

○ (1) [Як] на неща́стя, у знач. вставн. сл. – уживається для вираження співчуття, досади, незадоволення і т. ін. з приводу чого-небудь.

Ще й, на моє нещастя, прийшла мені на думку та страшна тітка Наталія (І. Нечуй-Левицький);

– Ох ти ж горенько, і монополька, як на те нещастя, закрита, – розгублено ляпав він руками по стегнах. – А то б я повів тебе до громади, хай би нас люди розсудили (Григорій Тютюнник).