нещастя
НЕЩА́СТЯ, я, с.
1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; лихо.
Родинні нещастя (мати осліпла, а батько втратив посаду і настала біда) зробили мене ще більше.. серйозним (Коцюб., III, 1956, 281);
— Я [листоноша] бачу радість, я бачу й нещастя, я стою на порозі, — всім знайомий, багатьом друг (Ю. Янов., І, 1954, 24);
Особливо часто зверталась по допомогу [до І. Карпенка-Карого] двоюрідна сестра Мотря.., яка майже щомісяця вигадувала всякі нещастя — пожежу, пошесті, неврожаї, пограбування, — плакала і просила вирятувати з біди (Життя К.-Карого, 1957, 15);
// Те саме, що Неща́сний ви́падок ( див. неща́сний).
Її чоловік завжди було робить з конем у лісі в пана Стаха Крапивницького. Та з ним трапилось нещастя, придавила деревина (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8).
[Як] на неща́стя, у знач. вставн. сл. — уживається для вираження співчуття, досади, незадоволення і т. ін. з приводу чого-небудь.
Ще й, на моє нещастя, прийшла мені на думку та страшна тітка Наталія (Н.-Лев., III, 1956, 259);
— Ох ти ж горенько, і монополька, як на те нещастя, закрита, — розгублено ляпав він руками по стегнах. — А то б я повів тебе до громади, хай би нас люди розсудили (Тют., Вир, 1964, 286).
2. зневажл., рідко. Про те, що не приносить користі, радості і т. ін., а може стати джерелом якого-небудь лиха, страждання, неприємностей.
— А вже тоді на базі реконструйованої промисловості можна буде й саме хліборобство піднести, щоб було воно в нас культурним хліборобством, а не таким нещастям, як тепер є (Головко, II, 1957, 55);
— А я для чогось побився об заклад з парубками, що притягну з лісу деревину.. — І це ти, чоловіче, з самого лісу тягнеш отаке нещастя? — жахається Яків (Стельмах, І, 1962, 480).
Значення в інших словниках
- нещастя — (те, що приносить страждання) горе, біда, лихо, (подія з трагічним кінцем) трагедія. Словник синонімів Полюги
- нещастя — неща́стя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- нещастя — Лихо, ГОРЕ, БІДА, БЕЗГОЛІВ'Я, мн. злигодні, знегоди, с. кара Божа; ФР. удар долі; (нещасний випадок) АВАРІЯ; (прикрість) ХАЛЕПА; нещастячко. Словник синонімів Караванського
- нещастя — див. біда Словник синонімів Вусика
- нещастя — [неишчас'т'а] -т'а Орфоепічний словник української мови
- нещастя — -я, с. 1》 Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; лихо. || Те саме, що Нещасний випадок (див. нещасний). [Як] на нещастя у знач. вставн. сл. — уживається для вираження співчуття, досади, незадоволення і т. ін. з приводу чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нещастя — НЕЩА́СТЯ, я, с. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; біда. Родинні нещастя (мати осліпла, а батько втратив посаду і настала біда) зробили мене ще більше .. серйозним (М. Коцюбинський); Особливо часто зверталась по допомогу [до І. Словник української мови у 20 томах
- нещастя — І в нещасті щастя буває. Мож мати припадок без шкоди. Іде, як з Петрового дня. Приходить нещастя за нещастям. Нещастя саме не ходить, але й друге за собою водить. Біда біду доганяє. Нещастя розуму учить. Робить досвідченими та мудріщими. Приповідки або українсько-народня філософія
- нещастя — ЗЛИ́ГОДНІ мн. (великі життєві труднощі, тяжке життя), ЗНЕГО́ДИ мн., НЕГО́ДА перев. мн., НЕЗГО́ДА, ВИПРО́БУВАННЯ перев. мн., БІДУВА́ННЯ, ХУРТОВИ́НА підсил. розм., НЕЗГО́ДИНА діал., ЮДО́ЛЬ книж., заст. Словник синонімів української мови
- нещастя — Неща́стя, -тя, -тю, в неща́сті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нещастя — Нещастя, -тя с. Несчастье. Багацтво дме, а нещастя гне. Ном. № 1592. Словник української мови Грінченка