низовий

НИЗОВИ́Й, а́, е́.

1. Який дме низом або знизу, перев. від води (про вітер).

Душно так, млосно .. Коли б хоч легенький подих низового вітру приніс на своїх крилах прохолоду (М. Коцюбинський);

Від Дніпра ледь повівав теплий низовий вітер (С. Скляренко).

2. Розташований у низині (у 1 знач.) або нижче від чого-небудь.

Ще раз глянули ми знизу на верх Шевченкової гори .. і поїхали низовою дорогою в Канів (І. Нечуй-Левицький);

Низові луки лівого берега до виднокругу залиті холодною чистою водою (В. Собко);

Дніпровські плавні – це цілий край з низовими лісами, з намулистими лугами (О. Гончар).

3. Який живе, перебуває в пониззі ріки.

– Варта низова з Дніпра шле звідомлення, що посол турецького султана Осман-ага минув сторожові лінії (із журн.);

Ідуть полем, долами крутими Руські люди – з Дону побратими, А ще з ними низова голота (А. Малишко).

4. Про звук, голос, сміх і т. ін. – який належить до нижнього регістру, створений низькими звуками; подібний до баса.

М'який низовий баритон [Казанцева] лащився до її душі, і все ще лунав глибоко, глибоко в серці (І. Нечуй-Левицький).

5. Який є початковою ланкою якої-небудь структури; первинний.

– Згодом довелося посопіти і на низовій роботі. Секретарював у сільраді (О. Ковінька);

Низова ланка партійної структури.