нога

НОГА́, и́, ж.

1. Одна з двох нижніх кінцівок людини.

Вона ж не спала, не журилась, Сиділа, ноги устромила В гарячий попіл (Т. Шевченко);

Морщачись, Погиба скидає з правої ноги тіснуватий чобіт (М. Стельмах);

// Одна з кінцівок деяких тварин та птахів.

Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться! (Л. Глібов).

2. Опора меблів, споруд, механізмів і т. ін.

Крокв'яні ноги врубувалися у верхній вінець зрубу, а кінці ніг .. випускалися над поверхнею стіни для утворення навісу (з наук. літ.);

Ноги стола.

Бода́й тобі́ ру́ки і но́ги полама́ло! див. полама́ти;

Вибива́ти (перебира́ти) нога́ми див. вибива́ти;

Відстоя́ти но́ги див. відсто́ювати;

Відтанцюва́ти но́ги див. відтанцьо́вувати;

Встава́ти на но́ги див. устава́ти;

Збива́ти / зби́ти з ніг див. збива́ти;

Збива́ти / зби́ти но́ги див. збива́ти;

Збива́тися / зби́тися з ноги́ див. збива́тися;

Ле́две (ледь, наси́лу, че́рез си́лу) пересува́ти (пересо́вувати) но́ги (нога́ми) див. пересува́ти;

Ле́две (ледь, наси́лу, че́рез си́лу) су́нути но́ги (нога́ми) див. су́нути;

[Ле́две] пле́нтати нога́ми див. пле́нтати;

Набива́ти / наби́ти но́ги див. набива́ти;

Наси́лу (ле́две) переступа́ти (нога́ми) див. переступа́ти;

Ніг не [зду́жати] підволочи́ти / підволокти́ див. підволіка́ти;

(1) Но́ги (ру́ки і т. ін.) мов (як, ні́би і т. ін.) чужі́ – не підвладний кому-небудь, який утратив чутливість, здатність нормально рухатися перев. від перевтоми.

Треба було ще піти до річки, але ноги були як чужі (з наук.-попул. літ.);

Переволіка́ти / переволокти́ но́ги див. переволіка́ти;

Підбива́ти / підби́ти но́ги див. підбива́ти;

Плазува́ти в нога́х див. плазува́ти;

Плу́татися нога́ми див. плу́татися;

Повали́ти з ніг див. повали́ти¹;

Позбива́ти з ніг див. позбива́ти;

Позва́лювати з ніг див. позва́лювати;

Потрі́бно, як соба́ці п'я́та нога́ (як соба́ці здра́стуйте, як торі́шній сніг і т. ін.) див. потрі́бно;

Припада́ти (ки́датися, па́дати і т. ін.) до ніг див. припада́ти;

Припада́ти на но́гу див. припада́ти;

Ско́чити на но́ги див. ско́чити;

Умива́ння ніг див. умива́ння;

Умива́ти но́ги див. умива́ти.

◇ (2) [Аж] но́ги гуду́ть у кого – хто-небудь відчуває сильний біль в ногах від тривалого ходіння.

– От я за останні дні добре нагулявся, аж ноги гудуть (В. Собко);

[Аж] рва́ти [нога́ми (копи́та́ми)] зе́млю див. рва́ти;

Аж у но́ги лоско́че див. лоскота́ти;

(3) Без за́дніх ніг:

а) (зі сл. спати) міцно, непробудно.

Потім [після роботи], наче мертвий, падаєш на покіс і до самого ранку спиш без задніх ніг, навіть на вечерю не дивишся (М. Стельмах);

Невже Мартоха забула, який ниньки [нині] день святковий, невже спить без задніх ніг чи по сусідах повіялась? (Є. Гуцало);

б) (зі сл. бути, лежати) у стані стильної втоми або сп'янінні.

Репортер .. “з горя” напився і лежав в Бергмановому саду, як то кажуть, без ніг (М. Хвильовий);

Би́ти но́ги (рідше чо́боти) див. би́ти;

Бра́ти / взя́ти но́ги на пле́чі (в ру́ки, за по́яс) див. бра́ти;

Бра́тися в но́ги див. бра́тися;

Бу́ти ги́рею на нозі́ див. бу́ти;

Вали́ти (зва́лювати, валя́ти) / звали́ти з ніг див. вали́ти¹;

Вали́тися (па́дати) / звали́тися з ніг див. вали́тися¹;

Валя́тися під нога́ми див. валя́тися;

Вві́ритися / ввіря́тися нога́м див. ввіря́тися¹;

Верті́тися (крути́тися) на нога́х див. верті́тися;

Вибива́ти / ви́бити ґрунт з-під ніг див. вибива́ти;

Ви́їхати впере́д нога́ми [з ха́ти] див. виїжджа́ти;

Ви́нести / вино́сити нога́ми впере́д (напере́д) див. вино́сити;

Ви́нести / вино́сити но́ги див. вино́сити;

Ви́тягти (ви́тягнути, простягти́, простягну́ти, протягну́ти) / витяга́ти (витя́гувати, простяга́ти) но́ги див. витяга́ти;

Ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги див. вихо́джувати¹;

Відбива́тися (відма́хуватися, відхре́щуватися) / відби́тися (відмахну́тися, відхрести́тися) рука́ми [й нога́ми] див. відбива́тися;

Відбира́ти / відібра́ти но́ги (ру́ки, ру́ки й но́ги) див. відбира́ти;

Відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), див. відкида́ти;

Вкри́тися нога́ми див. укрива́тися;

Вста́ти на лі́ву (не на ту) но́гу див. устава́ти;

Втрача́ти / втра́тити ґрунт під нога́ми див. утрача́ти;

Ґрунт (земля́) хита́ється (повзе́, су́неться і т. ін.) під нога́ми чиїми <�Грунт попо́вз з-під ніг у кого і без дод.> див. ґрунт;

Дава́ти / да́ти во́лю нога́м див. дава́ти;

Дай / дава́й Бо́же (Бог) но́ги [, а чорт коле́са] див. дава́ти;

Да́ти нога́м зна́ти див. дава́ти;

Два чо́боти – па́ра (на одну́ но́гу) див. чо́боти;

(4) Де вже но́ги не носи́ли – хто-небудь багато ходив скрізь, побував у багатьох місцях.

Пішов я, брате, зароблять. І де вже ноги не носили! Поки ті гроші заробив (Т. Шевченко);

Догори́ (рідко вверх) дном (нога́ми, рідко спо́дом) див. догори́;

(5) До ноги́, перев. зі сл. вибити, побити, знищити і т. ін. – повністю, остаточно, вщент, до кінця.

Палій зробив на поляків засідку і вночі розбив усе військо Потоцького, усі дві тисячі вибив до ноги (з легенди);

Проти військ княжих ми сміло, просто йдемо, Твердо певні, що вас до ноги поб'ємо... (П. Грабовський);

Після короткої кривавої сутички замок був узятий, а польський гарнізон – знищений до ноги (з легенди);

Руїни скрізь чорніють навкруги: всі хатинки, всі будинки потрощило до ноги (Н. Забіла);

Заде́рти но́ги див. задира́ти¹;

Збива́тися / зби́тися з ніг див. збива́тися;

З (від) голови́ [аж] до ніг (до стіп) <�З (від) ніг (від стіп) до голови́> див. голова́;

Зв'я́зувати / зв'яза́ти (спу́тати) ру́ки й но́ги див. зв'я́зувати;

Земля́ гори́ть під нога́ми чиїми, в кого <�Земля́ гори́ть під ким> див. земля́;

Земля́ тіка́є (вислиза́є) / втекла́ (ви́слизнула) з-під ніг (рідко з-під підошо́в) див. земля́;

З ніг позбива́тися див. позбива́тися;

Зрива́тися (схо́плюватися, підхо́плюватися і т. ін.) / зірва́тися (зметну́тися, схопи́тися і т. ін.) на рі́вні ([рі́вні] но́ги) див. зрива́тися;

З рука́ми й [з] нога́ми див. рука́;

(6) З усі́х ніг – дуже швидко, спрожогу.

Перелякана Зоя кинулася з усіх ніг тікати на набережну, але Гайсин і не думав гнатись (П. Панч);

Вона крутнулась і, шелестячи спідницею, зі всіх ніг летить у темряву (М. Стельмах);

// стрімголов.

– Я – смик! – А волосінь – дзень! А я в воду з усіх ніг – лясь! І – по шию! (Остап Вишня).

(7) Куди́ но́ги несу́ть / понесу́ть, перев. зі сл. піти, втікати і т. ін. – у будь-якому напрямку, куди-небудь, не вибираючи дороги.

Я був битий і словами і своїми власними думками! Отож утікав від цих побоїв, куди ноги несли (Л. Мартович);

Ледве дочекавшись зміни, Надійка вибігла на вулицю і пішла тротуаром так, без мети, просто куди ноги несли (В. Козаченко);

Кожний тільки й думав, щоб вихопитися з оцього жахливого крутіжа й втекти, куди його ноги понесуть (Б. Лепкий).

◇ [І] ді́дько но́гу злама́є (звихне́) див. ді́дько;

[І] ного́ю не ступи́ти див. ступа́ти;

Іти́ в но́гу див. іти́;

Й ноги́ не су́не див. су́нути;

Ко́ваний (ку́тий) на всі но́ги (чоти́ри ноги́ (копи́та)) див. ко́ваний;

Коло́с на гли́няних нога́х див. коло́с;

Ле́две (ледь, наси́лу) переставля́ти но́ги див. переставля́ти;

Ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги див. тягти́;

Ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х див. трима́тися;

Ле́две (наси́лу) доволокти́ но́ги див. доволіка́ти;

[Ле́две (наси́лу і т. ін.)] но́ги поволокти́ див. поволокти́;

Ле́две (наси́лу) нога́ми (но́ги) со́вати (воруши́ти, волокти́ і т. ін.) див. со́вати;

Ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти) див. нести́;

(8) Ле́две (наси́лу) но́ги несу́ть (но́сять) кого і без дод. – хто-небудь дуже втомлений, виснажений від роботи, старості, переживань і т. ін.

Іде [козак] смутний, невеселий, Ледве несуть ноги (Т. Шевченко);

Старий батько з усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає .. Знай бігає, а самого Ледве ноги носять (Т. Шевченко);

Настала Петрівка. Нимидора насилу одговілась, вже її насилу носили ноги (І. Нечуй-Левицький);

(9) Ле́две переступа́ти нога́ми (д) див. переставля́ти;

Лі́зти під но́ги див. лі́зти;

Ляга́ти / лягти́ до ніг (під но́ги, в но́ги і т. ін.) див. ляга́ти;

Ма́ти міцни́й (тверди́й) ґрунт під нога́ми див. ма́ти²;

(10) На бо́су но́гу – на голу ногу (без шкарпеток, панчіх, онуч тощо).

Він швидко взувається на босу ногу, накидає на плечі піджак (М. Стельмах);

На поріг вийшов дід в фуфайці наопашки і в калошах на босу ногу (Григорій Тютюнник);

(11) На коро́ткій (дру́жній) нозі́ з ким, перев. зі сл. бути – у приятельських, товариських стосунках.

Він був на короткій нозі з усіма працівниками фабрики, міг усіх, без винятку, пробрати на зборах (М. Ю. Тарновський);

– Буде Оладько на стадіоні. Його інколи й з роботи забирають. Та й з дівчатами він на дружній нозі, ті теж можуть запросити його в парк (П. Автомонов);

Наляга́ти / налягти́ на но́ги див. наляга́ти;

Наляга́ти на но́гу див. наляга́ти;

(12) На нога́х, перев. зі сл. спати, засипати і т. ін.:

а) не лягаючи.

Всього натерпілося хлоп'я [в лакейчуках]. Іноді довго стоячи, на ногах засипало, падало додолу (Панас Мирний);

б) (перев. зі сл. переходи́ти, перено́сити і т. ін.) не лежачи в ліжку, без постільного режиму.

Дехто на ногах переносить грип (із журн.);

в) здоровий.

Затримавшись поглядом на Яреськові, блідому, схудлому, раптом вигукнув [Андріяка] з жалем: – Ех, брате! Був би ти оце на ногах, запрягли б ми тебе з першого дня! (О. Гончар);

Поки ще хоч трохи на ногах, буде [Меланія] у своїй хаті (з газ.);

г) (перев. зі сл. бути.) піднятися з ліжка, не спати.

Ще поїзд ішов повним ходом, а вже всі були на ногах, стояли біля дверей (Іван Ле);

Звістка, що йдуть козаки, розійшлася блискавкою поміж військом і, ще сонце не зійшло, як цілий табір був уже на ногах (О. Маковей);

ґ) не лягати спати, займатися якимись справами, бути в турботах.

Вже день скінчився, засвітилася ніч, а я ще на ногах (М. Коцюбинський);

Скоро звик [Артем] і до овець, і до степу, де пасли, і до діда-чабана. Трудно було з досвітку до смерку все на ногах: на вигорілій толоці вівці голодні, – тільки присів, а вони вже й у шкоді (А. Головко);

На нога́х не стої́ть див. стоя́ти;

(13) На рі́вній нозі́ з ким, перев. зі сл. триматися – як рівний з рівним.

Мама з донькою були добрі приятелі й трималися цілком на рівній нозі (Ю. Яновський);

Діденка він мав за молокососа і вискочку, але разом з тим і трохи побоювався.. Тим-то тримався з ним на рівній нозі (А. Головко);

Натяга́ти / натягти́ но́гу (ру́ку) див. натяга́ти¹;

(14) На широ́ку но́гу:

а) (перев. зі сл. жити.);

розкішно, багато, без будь-яких обмежень.

Юрій дослужиться до полковника, вийде у відставку з пенсіоном, одружиться на Огієвській і житиме на широку ногу (П. Кочура);

Батько живе справді на широку ногу. Найсучасніші меблі, бронза, севрська і саксонська порцеляна (М. Слабошпицький);

б) (перев. зі сл. поставити.) на найвищий рівень.

Терешко Тягниряднодосебе .. горілчане виробництво поставив на досить широку ногу (О. Ковінька);

І незабаром Сідалковський справді поставив розповсюдження лотерей на широку ногу (О. Чорногуз);

Виявляється, діло було поставлено на широку ногу (з газ.);

Не дава́ти відпочи́нку ні нога́м, ні рука́м (нога́м та рука́м) див. дава́ти;

Не жалі́ти (не жалкува́ти) [свої́х] ніг див. жалі́ти;

Не жалі́ючи (не жалку́ючи) [свої́х] ніг див. жалі́ти;

Не пока́зувати / не показа́ти ноги́ див. пока́зувати;

Не потягну́ти ніг див. потягну́ти;

Не почува́ти ні рук, ні ніг див. почува́ти;

Не чу́ти (не відчува́ти) землі́ під собо́ю (під нога́ми) див. чу́ти;

Не чу́ти (не відчува́ти) ніг [під собо́ю] див. чу́ти;

Не чу́ти (не відчува́ти) ні рук ні ніг ([і] рук і ніг) див. чу́ти;

Ни́щити до ноги́ див. ни́щити;

Ні (ані́) в зуб [ного́ю] див. зуб;

(15) Ні ного́ю куди, звідки – зовсім не ходити куди-небудь, не виходити звідкись, не бувати, не з'являтися десь.

Гукнув [Микола] до своїх ремісників: – Грицю, Лаврін, сюди! Слухайте, щоб у школу ні ногою (П. Панч);

– Адже інші ходять, не обминають весіль, бо це ж так цікаво, радісно. А ви з хати ні ногою, самі й самі (Є. Гуцало);

(16) [Нога́] в но́гу:

а) одночасно, в такт з іншими.

І хоч солдати були стомлені великим переходом, але йшли бадьоро, нога в ногу (С. Чорнобривець);

Горять веселі оченята, не в ногу ще й під барабан на площі, прямо до міськради, за пацаном іде пацан (В. Сосюра);

// один за одним.

Рівною лавою, неначе по шнуру витягненою, піднімаються москалі на гору, нога в ногу ступаючи (Панас Мирний);

б) (з ким – чим, перен.) нарівні з ким-небудь, злагоджено в діях та поглядах, відповідно до чогось.

Юність проходить із піснею в ногу. В ногу із часом, у ногу з життям (П. Воронько);

Сунули в ногу з віком: міні-чоботи плюс дідівські кожушки, кастровані до пан'європейського рівня; техаські джинси одеського пошиву плюс максі-окуляри “очі, як ночі” (А. Крижанівський);

(17) Нога́ за ного́ю – повільно, неквапливо, ледве-ледве.

Ішов захожий тихо, нога за ногою, й роздивлявся на всі боки (Панас Мирний);

Хлопці поверталися назад понад шляхом поволеньки, нога за ногою (В. Козаченко);

Ідуть повільно, нога за ногою плетуться (В. Чумак);

(18) Нога́ людська́ не ступа́ла перев. де. – ніхто ніколи не ходив, не бував, не жив і т. ін. десь, нікого не було де-небудь.

– Смішно говорити – це біла пляма! – Еге ж, нога людська не ступала, – загув громоподібним басом високий геолог (О. Донченко);

Здається, що від того часу, коли весною на косогорах і видолинках відгуркотіли трактори й сівалки, тут більше й нога людська не ступала (Ю. Збанацький);

(19) Нога́ не підніма́ється (підійма́ється) у кого:

а) хтось не насмілюється йти, ступати кудись.

В кабінеті пана слідчого гарно прибрано. Над столом висить велике люстро, а під ногами пухкий килим, що на нього в ходаках і нога не піднімається ступити (С. Чорнобривець);

б) у когось не вистачає сили йти;

(20) Нога́ [ніко́ли (бі́льше)] не сту́пить (не бу́де) чия – хто-небудь більше не прийде до когось або кудись (уживається перев. при погрозі).

– Весною житиму без вікон і дверей, а до того шкуродера нога моя не ступить (М. Стельмах);

Віддавши ті гроші, що старий зоставив Йосипові, заклявся [Яків], що його нога ніколи не буде у невістчиному дворі! (Панас Мирний);

Він того [насмішок] не дозволить, він зараз же забере своє манаття, і нога його більше не буде між отих насмішкуватих людей (Ю. Збанацький);

(21) Но́ги аж затруси́лися до та́нцю у кого і без дод. – хто-небудь дуже захотів танцювати.

Марко .. так розвеселився, що ноги аж затрусилися до танцю (Григорій Тютюнник);

(22) Но́ги відва́люються (відпада́ють) у кого і без дод. – хто-небудь відчуває біль у ногах від тривалого ходіння, стояння.

Концерт тривав 3 години, після котрих ноги відвалювалися, надірваний голос хрипів, а в душі була радість (з газ.);

Відпадають ноги мої. Голова моя відпадає. Як багряний кавалок – моє серце диміюче (В. Стус);

(23) Но́ги запліта́ються – погано, невпевнено, важко рухатися, іти.

Ослаб так, що ноги заплітаються, голова не робить, навіть читати не можу (М. Коцюбинський);

Обважнілі ноги заплітаються в хлібах, тріскаються уста, і густа спекота палить голову, палить середину (М. Стельмах);

У мами запліталися ноги, і татко майже ніс (О. Сизоненко);

Но́ги ло́мить див. ломи́ти;

Но́ги ми́ти див. ми́ти;

Ноги́ моє́ї [бі́льше] не бу́де див. бу́ти;

(24) Но́ги на пле́чі – уживається для вираження чиєї-небудь готовності йти кудись.

– Мабуть, уже час мені, мамо, ноги на плечі та й подаватись десь із Вітрової Балки. На завод чи на шахту (А. Головко);

– Як куди швидко треба термінового або телеграму, так я ноги на плечі і прудкіше за машину доставлю (О. Іваненко);

// почати швидко йти, бігти.

А товариство – Пацюк, Лушня та Матня, – як побачило, що за баталія піднімається в Пісках, та мерщій ноги на плечі, та поза хатами, та поза огородами аж у Крутий Яр, та й засіло в шинку (Панас Мирний);

(25) Но́ги не трима́ють (не де́ржать) – хто-небудь дуже втомлений.

[Матушка гуменя:] Все тіло тремтить, не держать мене ноги... (Панас Мирний);

Графівна Труда почуває, як на неї злягає страшенна слабість. Ноги не тримають (В. Винниченко);

– Жінко, постели мені, нехай передрімаю, бо ноги вже не тримають (Ю. Винничук);

(26) Но́ги не слу́хають (не слу́хаються) кого і без дод. – хто-небудь втрачає здатність нормально рухатися або стояти через утому, виснаження, старість, переживання і т. ін.

За столом тупо пропиває свою данину з куркулів Кузьма Василенко. Він теж дивується, побачивши Супруна, хоче підвестися, щось розумне сказати, але вже ні язик, ні ноги не слухають його (М. Стельмах);

Йшли під дощем, по роз'їждженій, грузькій дорозі, а все ж було краще, ніж у тих клятих вагонах. Хоч і не слухалися ноги, але вільно можна дихати (А. Хижняк);

(27) Но́ги пле́нтаються – ноги важко, невпевнено пересуваються;

(28) Но́ги (п'я́ти) свербля́ть у кого, кому і без дод. – кому-небудь дуже хочеться йти, тікати і т. ін. кудись чи від когось, чогось.

– Давай утікати, – сказав Лучук Сивооку. – Давно вже сверблять мені ноги дати драла від цього кендюха [купця] (П. Загребельний);

– Що ж, в кого сверблять п'яти, може йти й до біскупа, але я знаю, що з того нічого не буде (І. Франко);

(29) Но́ги (п'я́ти, сту́пні) прикипа́ють (прироста́ють) / прикипі́ли (приросли́) до землі́ (ка́меня, мі́сця і т. ін.) перев. чиї до чого. – хто-небудь від сильних переживань, хвилювання уповільнює ходу, втрачає здатність рухатися.

– А про рідний край ти мені не нагадуй. Мимо дому проходив – ноги до землі прикипали, трохи було на Троянівку не звернув (Григорій Тютюнник);

Вона [Мелашка] хоче кинуться у воду, рятувать його, а її ноги приросли до каменя, ніби пустили вербове коріння (І. Нечуй-Левицький);

Поривається бігти Катря, а ноги мов самі прикипіли до землі (В. Кучер);

Там, у кімнаті, в густій темряві, причаїлося якесь страховисько. Щось настільки страшне, що я весь холону. Хочу втекти, та ноги приросли до підлоги (Є. Гуцало);

Но́ги топта́ти див. топта́ти;

Ного́ю ступи́ти (ста́ти) ні́де див. ступа́ти;

(30) Оберну́ти догори́ нога́ми (д) див. переверта́ти;

(31) Обмі́ряти очи́ма з ніг до голови́ (д) див. обмі́рювати;

Обома́ нога́ми вже в моги́лі див. моги́ла;

Обтруси́ти по́рох (прах) від (із) ніг свої́х див. обтру́шувати;

(32) Одна́ нога́ тут, а дру́га там – уживається для вираження наказу, прохання і т. ін. дуже швидко сходити, збігати і т. ін. куди-небудь.

Кукса незадоволено чмихнув, кинув дідові в спину: – Одна нога тут, а друга там! Ясно?.. – Ясно! – гукнув дід за порогом (В. Кучер);

До кабінету зайшов вайлуватий парубійко. – Оце! – подав Діденко йому листа. – І щоб одна нога тут, а друга там (А. Головко);

(33) Одніє́ю (одно́ю) ного́ю в я́мі – те саме, що Стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (рідше в труні́, в гро́бі і т. ін.) (див. стоя́ти).

Уже дідовід одною ногою в ямі, а ще як заллє собі пельку, то мало що хибує, аби по стінах не дерся (Л. Мартович);

Па́дати (ки́датися) / упа́сти (ки́нутися) в но́ги (під но́ги, до ніг і т. ін.) див. па́дати;

(34) Па́ра чобі́т на одну́ но́гу (д) див. чо́боти;

Переверта́ти / переверну́ти з ніг на го́лову див. переверта́ти;

(35) Переверта́ти уго́ру нога́ми (д) див. переверта́ти;

Перемина́тися (переступа́ти) / переступи́ти з ноги́ на но́гу див. перемина́тися²;

(36) Переступа́ти з одніє́ї ноги́ на дру́гу (д) див. перемина́тися²; Підніма́ти (підійма́ти, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, звести́ і т. ін.) на но́ги див. підніма́ти;

Підставля́ти / підста́вити но́гу (ні́жку) див. підставля́ти;

Пле́нтатися нога́ми див. пле́нтатися;

Плести́ (писа́ти, випи́сувати і т. ін.) / ви́писати кре́нделі (рідко кре́нделя) нога́ми див. плести́;

Плу́тати нога́ми див. плу́тати;

Плу́татися (верті́тися) під нога́ми див. плу́татися;

Поби́ти до ноги́ див. поби́ти;

Повали́тися в но́ги (до ніг) див. повали́тися¹;

(37) Повідкида́ти но́ги (д) див. відкида́ти;

Повідкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.) див. повідкида́ти;

Позрива́тися на [рі́вні] но́ги див. позрива́тися;

(38) По́ки (до́ки) но́сять (слу́жать) но́ги кого і без дод. – до того часу, поки є сила рухатися, працювати і т. ін.

Щороку приїздять [сини] і вмовляють, щоб їхала з котримсь. Мати послухає-послухає, зітхне й скаже: – Спасибі, синочки, що запрошуєте, але не можу поїхати. Поки носять ноги, буду вас тут приймати (з газ.);

На селі почався переполох. Знаючи це, Онохрій Литка поклявся не кинути Багви, доки його носитимуть ноги (Г. Епік);

Гей, чого ти засмутився, Став серед дороги? Тягни, друже, поки тягнеш, поки служать ноги! (П. Грабовський);

(39) Попідніма́ти на но́ги (д) див. підніма́ти;

Попростяга́ти но́ги див. попростяга́ти;

Поста́вити на но́ги див. поста́вити¹;

(40) Поста́вити на рі́вні но́ги (д) див. поста́вити¹; Поста́вити / ста́вити догори́ нога́ми див. поста́вити¹;

Потрапля́ти / потра́пити в но́гу див. потрапля́ти;

Потрі́бний (потрі́бен), як соба́ці п'я́та нога́ (як торі́шній сніг, як п'я́те ко́лесо до во́за і т. ін.) див. потрі́бний;

Потягну́ти но́ги (чо́боти) див. потягну́ти;

Прида́ти ходи́ в но́ги див. придава́ти;

Пробі́гла соба́ка по́між нога́ми див. соба́ка;

Пуска́ти / пусти́ти ґрунт з-під ніг див. пуска́ти;

Рука́ми й нога́ми [й зуба́ми] див. рука́;

Ру́ки [та но́ги] не зна́ють (не зна́ли, не ма́ють, не ма́ли) спочи́нку див. рука́;

(41) Самі́ но́ги несу́ть (но́сять) / понесли́ кого, куди і без дод.:

а) хто-небудь рухається в якомусь напрямку, не контролюючи себе.

– Тягне було мене .. на той шлях, кудою понесли її на кладовище. Вийду на шлях, а самі ноги несуть мене на ту гору, де кладовище (І. Нечуй-Левицький);

Він [Семен] чує, що ноги самі, без його волі, носять його по подвір'ю, руки самохіть підіймають усяке манаття (М. Коцюбинський);

Ноги самі понесли [Сеспеля] нерівним, ковзким тротуаром до вокзалу (Ю. Збанацький);

б) хто-небудь іде, рухається надзвичайно легко, залюбки, з бажанням.

– То, сину, так завжди: до рідного дому ноги людину самі несуть... (О. Гончар);

Як заграє у дуду – лист танцює на дубу, батько й мати “годі” – просять, самі ноги так і носять (П. Тичина);

Сам чорт (чортя́ка, біс, сатана́) но́гу (но́ги) зло́мить (вло́мить, злама́є і т. ін.) див. чорт;

(42) Сам чортя́ка но́гу зло́мить (д) див. чорт;

Світ [догори́ нога́ми] переверта́ється (перекида́ється) / переверну́вся (переки́нувся) див. світ²;

Склада́ти / скла́сти до ніг див. склада́ти;

Сла́ти язи́к під но́ги див. сла́ти¹;

Ста́вити / поста́вити на широ́ку но́гу див. ста́вити;

Ста́ти (вста́ти, звести́ся, підня́тися і т. ін.) / става́ти (зво́дитися, підніма́тися і т. ін.) на [свої́ (вла́сні, рі́вні)] но́ги див. става́ти;

Ста́ти на близьку́ (коро́тку) но́гу див. става́ти;

Стели́тися під но́ги див. стели́тися;

Стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (рідше в труні́, в гро́бі і т. ін.) див. стоя́ти;

Сходи́ти но́ги див. схо́дити;

Тве́рдо (мі́цно) стоя́ти на нога́х (на землі́) див. стоя́ти;

Топта́ти но́ги див. топта́ти;

Топта́ти (підто́птувати) / підтопта́ти під но́ги див. топта́ти;

Трима́тися (держа́тися, стоя́ти) [мі́цно (тве́рдо)] на нога́х див. трима́тися;

Тягти́ (тягну́ти) но́гу див. тягти́;

Уда́рити нога́ми див. ударя́ти;

Узя́ти но́ги на пле́чі див. узя́ти;

Узя́ти під но́ги див. узя́ти;

Уми́ти но́ги див. умива́ти;

(43) У нога́х – біля того місця, де лежать ступні ніг; біля ніг.

Носила [Пріська] через її голову собі до рота ложкою страву з миски, що стояла в ногах (Леся Українка);

– Ну, а це що за мертвяки? – запитав дід, показуючи на побитих фашистів у ногах Орлюка на дні човна (О. Довженко);

У нога́х (на колі́нах) ла́зити (по́взати, валя́тися і т. ін.) див. ла́зити;

У нога́х пра́вди нема́є (нема́) див. нема́;

(44) У но́ги:

а) швидко тікати, втекти звідкись, від кого-, чого-небудь.

Ми збирали ягоди, нараз заревіло щось за нами, я в ноги (І. Франко);

Мігайчук Василь, другий депутат, бачачи, яка депутатам шана й від пана, й від громади, не чекав, поки його зачеплять, і собі в ноги (Г. Хоткевич);

б) (зі сл. поклони́тися, кла́нятися і под.) дуже низько, до землі, шанобливо.

Хочу .. поїхати до того діда, поклонитися йому в ноги за науку (О. Довженко);

Упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) див. упада́ти¹;

Устоя́ти на нога́х див. усто́ювати;

Ухопи́тися рука́ми й нога́ми див. ухо́плюватися;

Учепи́тися рука́ми й нога́ми див. учепи́тися;

Ходи́ти догори́ нога́ми див. ходи́ти;

Шкутильга́ти (кульга́ти) на оби́дві ноги́ (на всі чоти́ри) див. шкутильга́ти;

(45) Щоб (бода́й) но́ги повсиха́ли <�Хай (неха́й) но́ги повсиха́ють> кому, лайл. – уживається для вираження великого незадоволення чиїми-небудь діями з побажанням зла.

– Хай повсихають ноги тому, хто переступить межу (Ю. Смолич);

– Куди ти, бодай би тобі ноги повсихали (О. Довженко);

Щоб (бода́й) но́ги поко́рчило <�Хай (неха́й) но́ги поко́рчить> див. поко́рчити;

Щоб ноги́ [бі́льше] не було́ див. бу́ти;

[Як (мов, на́че і т. ін.)] [чо́рний] віл на но́гу наступи́в див. віл¹;

(46) Як (мов) не свої́ми нога́ми – повільно і невпевнено (іти).

Дівчина як оніміла, мов сама не своя – хоч би слово. Хлипнула тільки грудьми і як не своїми ногами пішла за чоловіком із кімнати (А. Головко);

Як (на́че, немо́в і т. ін.) но́гу (но́ги) вломи́в див. уломи́ти;

Як но́гу вломи́ти див. уломи́ти;

(47) Як соба́ці п'я́та нога́ (рідше дру́гий хвіст) перев. зі сл. потрібний, треба і т. ін., ірон. – уживається для вираження повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не потрібний, не треба.

На свій пост Сидір вже ніколи не повернеться, .. те чинування Сидорові було потрібне, як собаці п'ята нога (М. Рудь);

– А в'юни їсть [пан], як простий, – додав Григорій. – Чи ж знає він, як з них толокно робити? – Потрібне воно йому, як собаці п'ята нога, – хмикнув Левко (М. Стельмах);

– Жартуй собі, молодий чоловіче, з дівчатами.., а нам вони – як собаці другий хвіст, – вже трохи м'якше зауважив Перегуда (А. Іщук).