1. Словник української мови у 20 томах

ногайці

НОГА́ЙЦІ, ів, мн. (одн. нога́єць, йця, ч.; нога́йка, и, ж.).

Народність тюркської мовної групи, що живе на Кавказі (перев. на півночі Дагестану).

Дорогою розпитував я Коржа, як запорожці боронились од несподіваних набігів ногайців (О. Стороженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ногайці — -ів, мн. (одн. ногаєць, -йця, ч.; ногайка, -и, ж.). Народність тюркської мовної групи, що живе на Кавказі (перев. на півночі Дагестану). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ногайці — НОГА́ЙЦІ, ів, мн. (одн. нога́єць, йця, ч.; нога́йка, и, ж.). Народність тюркської мовної групи, що живе на Кавказі (перев. на півночі Дагестанської АРСР). Дорогою розпитував я Коржа, як запорожці боронились од несподіваних набігів ногайців (Стор., І, 1957, 262). Словник української мови в 11 томах