номади
НОМА́ДИ, ів, мн. (одн. нома́д, а, ч.).
Народи, які провадять кочове життя, кочують, нині переважно в Азії, Африці, Австралії; кочівники.
Номади кочують по безкраїх пустинях цілі тисячі років у пошуках пасовиськ для своїх табунів (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- номади — Нома́ди: — кочівники [51] — кочовники [XII] Словник з творів Івана Франка
- номади — -ів, мн. Народи, які кочують; кочівники. Великий тлумачний словник сучасної мови
- номади — нома́ди (грец. νομάδες, від νέμω – пасу) давньогрецька назва кочовиків. Словник іншомовних слів Мельничука
- номади — НОМА́ДИ, ів, мн. Народи, які кочують; кочівники. Помади кочують по безкраїх пустинях цілі тисячі років у пошуках пасовиськ для своїх табунів (Загреб., Шепіт, 1966, 27). Словник української мови в 11 томах