1. Словник української мови у 20 томах

нормани

НОРМА́НИ, ів, мн. (одн. норма́н, а, ч.).

Північногерманські племена, які жили в Скандинавії та на Ютландському півострові й у VIII–XI ст. робили грабіжницькі напади на країни Європи.

Ільменські слов'яни і кривичі вели запеклу боротьбу проти варягів – норманнів, які нападали на них з-за Балтійського моря (із Скандінавії) з метою грабежу і захоплення полонених (з наук. літ.);

Колись: вікінги та норманни далекі пінили моря, – тепер: крізь синяву туманну огні дредноутів горять (В. Сосюра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нормани — -ів, мн. (одн. норман, -а, ч.). Північногерманські племена, які жили в Скандинавії та на Ютландському півострові й у 8-11 ст. і які робили грабіжницькі напади на країни Європи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. нормани — Назва, під якою були відомі у Зх. Європі скандинави, котрі чинили у VIII-XI ст. численні далекосяжні (морями та ріками) грабіжницькі, торговельні, колонізаційні походи; від IX ст. на завойованих землях вони засновували держави; н. із території теп. Універсальний словник-енциклопедія
  3. нормани — НОРМА́НИ див. норманни. Словник української мови в 11 томах