норматив
НОРМАТИ́В, у, ч., спец.
Показник норм, згідно з якими проводиться певна робота або здійснюється, виконується що-небудь.
Нормативи щодо температури, вологості, а іноді і щодо вуглекислоти беруться в основу розрахунків при проектуванні і будівництві свинарників (з наук. літ.);
Цей метод [прицільної стрільби] давав змогу взяти від рідної зброї значно більше, аніж передбачалося нормативами (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- норматив — нормати́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- норматив — [норматиў] -иву, м. (на) -ив'і, мн. -ивие, -ив'іў Орфоепічний словник української мови
- норматив — -у, ч., спец. 1》 Показник норм, згідно з якими проводиться певна робота або здійснюється, виконується що-небудь. Гігієнічний норматив — кількісний показник, який характеризує оптимальний чи допустимий рівень фізичних, хімічних... Великий тлумачний словник сучасної мови
- норматив — нормати́в (від лат. normatio – впорядкування) економічний, технічний або інший показник норм, відповідно до|яких виконується будь-яка робота. Словник іншомовних слів Мельничука
- норматив — НОРМАТИ́В, у, ч., спец. Показник норм, згідно з якими проводиться певна робота або здійснюється, виконується що-небудь... Словник української мови в 11 томах