1. Словник української мови у 20 томах

нотатка

НОТА́ТКА, и, ж.

Короткий запис, помітка для пам'яті.

Пізнього вечора Тарас Волошко сидів над щоденником. Ще в армії привчився вести нотатки (Д. Ткач);

Т. Г. Шевченко завжди мав при собі робочий альбом для зарисовок та різних нотаток (з наук. літ.);

// рідко. Невеличка стаття, замітка в газеті, журналі і т. ін.

В тодішніх часописах ми найшли коротенькі нотатки про 10 вистав [театральних] (І. Франко);

В нотатці автор кпить з капели Кошиця (В. Еллан-Блакитний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нотатка — нота́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. нотатка — Запис, зазначка, сов. помітка; (у газеті) допис. Словник синонімів Караванського
  3. нотатка — [нотатка] -ткие, д. і м. -ац':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
  4. нотатка — 1. зазначка, позначка, дописка, заувага, див. марка, ремарка, примітка, помітка, замітка, футнот 2. писулька, папірець, цидула, цидулочка, див. причинок Словник чужослів Павло Штепа
  5. нотатка — нота́тка блокнот, записник (ст): Професор витягав з правої долішньої кишені своєї блюзи сиву нотатку в формі шістнадцятки. Такі нотатки можна було дістати тільки в торгівлі паперу і приборів до писання Чайковського і Келбусевича на ринку коло кам'яниці Собіського (Шухевич)||нотес, нотесик Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. нотатка — ЗА́ПИСИ мн. (ЗА́ПИС одн.) (щось зафіксоване, занотоване на папері для пам'яті), НОТА́ТКИ мн. (НОТА́ТКА одн.), ЗАМІ́ТКИ мн. (ЗАМІ́ТКА одн.), ПОМІ́ТКИ мн. (ПОМІ́ТКА одн.). Професор перегортав її, читав якісь записи, зроблені олівцем на полях (В. Словник синонімів української мови
  7. нотатка — НОТА́ТКА див. нота́тки. Словник української мови в 11 томах