1. Словник української мови у 20 томах

ноумен

НО́УМЕН, а, ч., філос.

1. У філософії Платона – суть речі, яку, на відміну від явища, можна пізнати тільки розумом.

2. У філософії Канта – річ у собі – справжній, хоч і непізнаванний предмет, що існує поза людською свідомостю і є джерелом вражень людини; проявляє себе в явищах і тільки в цій формі доступний розумовому (а не чуттєвому) пізнанню.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ноумен — но́умен іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ноумен — -а, ч. Те, що осягається розумом на противагу даному в чуттях (феномена). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ноумен — но́умен (від грец. νοούμενον – осягнуте розумом) у платонізмі і середньовічній схоластиці – те, що осягається розумом на противагу даному в чуттях (феномену). В філософії І. Канта (див. кантіанство) поняття, яке фіксує, що межею пізнання є чуттєвість. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. ноумен — НОУМЕН (від грецьк. νοονμενον — те, що осягається розумом, збагненне) — термін, широко вживаний у філософії Середньовіччя і Нового часу, де він означає об'єкт, що осягається розумом, на противагу феномену як об'єкту чуттєвого сприйняття. Філософський енциклопедичний словник
  5. ноумен — НО́УМЕН, а, ч. В ідеалістичній філософії — "річ у собі", що нібито перебуває по той бік явищ і становить непізнаванну сутність. Словник української мови в 11 томах