нуртуючий
НУРТУ́ЮЧИЙ, а, е.
Який нуртує.
Може, своїми слабкими руками З серця твойого знімаю я камінь, Серце ж те буйне, Серце нуртуюче! (Л. Забашта);
[Вадим:] Збагнув я нині Демона страждання, його клятьби нуртуючу глибінь... (О. Левада).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нуртуючий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
- нуртуючий — НУРТУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до нуртува́ти. Може, своїми слабкими руками З серця твойого знімаю я камінь, Серце ж те буйне, Серце нуртуюче! (Забашта, Квіт.., 1960, 71); [Вадим:] Збагнув я нині Демона страждання, його клятьби нуртуючу глибінь… (Лев., Драми.., 1967, 396). Словник української мови в 11 томах