нуряти
НУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал.
1. Ширяти.
Раз – і знявся [дятел], й полетів, Нуряючи над снігом синюватим... (М. Рильський).
2. що. Занурювати.
Целя з правдивою розкішшю нуряла в ній [воді] свої руки, мила лице, шию і рамена м'якою губкою (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нуряти — нуря́ти дієслово недоконаного виду ширяти; занурювати діал. Орфографічний словник української мови
- нуряти — -яю, -яєш, недок., діал. 1》 неперех. Ширяти. 2》 перех. Занурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нуряти — НУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. неперех. Ширяти. Раз — і знявся [дятел], й полетів, Нуряючи над снігом синюватим… (Рильський, І, 1960, 251). 2. перех. Занурювати. Целя з правдивою розкішшю нуряла в ній [воді] свої руки, мила лице, шию і рамена м’якою губкою (Фр., II, 1950, 289). Словник української мови в 11 томах