нутро
НУТРО́, а́, ч.
1. розм. Внутрішні органи людини або тварини; нутрощі.
В Балабухи заграло нутро, наче в йому заграли цимбали (І. Нечуй-Левицький);
Жандарми позбавили його слуху й скалічили на все життя його нутро (Олесь Досвітній);
– Куди поранило? – запитав Черниш. За юнака відповіли інші. – В живіт його... нутро пошкодило... (О. Гончар).
2. розм. Внутрішня частина чого-небудь.
Сонце вже Підхопилось високо, зазирнуло Промінням скісним у нутро печери (І. Франко);
Молодь кидалася на вагони і випорожняла їхнє нутро на вагонетки (О. Копиленко);
Прокіп потягнувся до ножа, люто стиснув його в кулаці й загородив по саму рукоятку в соковите нутро кавуна (М. Руденко).
3. перен. Внутрішня суть кого-, чого-небудь.
Блискучий план виник у голові Обушного. Він, здається, йшов від самого серця (І. Кириленко);
// Внутрішній психічний світ людини; душа.
Йому минуло дев'ятнадцять літ, і в його нутрі щось немов перло і тисло назверх (І. Франко);
У нутрі моїм пожежа, – заливати випада! Принеси вогонь текучий, – той, що ллється як вода (А. Кримський).
○ (1) По нутру́ кому – подобатися, відповідати чиїм-небудь бажанням, смакам і т. ін.
Отара ж попаски попхалась навмання. Орлу се по нутру (Є. Гребінка);
– А більш, – каже [кобзар], – мені не по нутру ота мізерна пиха, що розвелась усюди по Гетьманщині. Почали значні козаки жити на лядський кшталт із великої розкоші (П. Куліш);
Не по нутру виявився новий закон лише відрубщикам-хуторянам (О. Гончар).
◇ Виверта́ти / ви́вернути ну́трощі (нутро́, кишки́) див. виверта́ти;
(2) Заговори́ло (ви́лізло) нутро́ чиє, яке – ставати відчутним, виявлятися у кого-небудь (про сутність, звички і т. ін.).
Заговорило, значить, біляцьке нутро! Своїх зустрічати зостався (О. Гончар);
– Ну, голуб'ята, – думаю, – вилізло ваше нутро. Прикро, але я вас возвеличив, я вас повинен і на землю опустити (з газ.).
Значення в інших словниках
- нутро — нутро́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- нутро — НУТРОЩІ, утроба; (людське) П. природа, натура, душа, психіка, інтуїція. Словник синонімів Караванського
- нутро — -а, ч. 1》 розм. Внутрішні органи людини або тварини; нутрощі. 2》 розм. Внутрішня частина чого-небудь. 3》 перен. Внутрішня суть кого-, чого-небудь. || Внутрішній психічний світ людини; душа. Нутром відчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нутро — Усередина Словник чужослів Павло Штепа
- нутро — виверта́ти / ви́вернути ну́трощі (нутро́, кишки́). Викликати велику огиду, нудоту і т. ін. Страшенно боліла голова, тіло горіло, наче в огні, важке повітря, насичене смородом, .. вивертало нутро (П. Колесник); — Мене це сторожування, шляк би його! .. Фразеологічний словник української мови
- нутро — ДУША́ (внутрішній світ людини з її почуттями, переживаннями, настроями), ДУХ, НУТРО́ розм., СЕРЕ́ДИНА розм., УТРО́БА розм., ДУШИ́ЦЯ зневажл. Вічна легенда про двох братів, вирізьблена на далекому місяці, бентежить душу, як і завжди, .. своєю трагедією (І. Словник синонімів української мови
- нутро — Нутро́, -тра́, -тру́; ну́тра, ну́трів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нутро — НУТРО́, а́, ч. 1. розм. Внутрішні органи людини або тварини; нутрощі. В Балабухи заграло нутро, наче в йому заграли цимбали (Н.-Лев., III, 1956, 243); Жандарми позбавили його слуху й скалічили на все життя його нутро (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- нутро — Нутро́, -ра́ с. Нутро, внутренность. Неначе залізом палили моє нутро. Стор. МПр. 34. Словник української мови Грінченка