1. Словник української мови у 20 томах

нюшити

НЮШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., розм.

1. Нюхати повітря (перев. про тварину).

Лисичка бігла повз хатку та нюшить носом, коли чує – пиріжки пахнуть (з казки);

Данько поважно спльовує, нюшить коло казана і якось немов по-старечому поглядає в небо (О. Ільченко).

2. що і без дод., перен. Вистежувати, вишукувати кого-, що-небудь.

Нурла виступав з рухами гончого пса, який нюшить вже дичину (М. Коцюбинський);

– Все зле на тебе, некликаний! І нюшить, і нюшить чогось! – обурилась [на дядька Сергія] тітка Оляна (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нюшити — нюши́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. нюшити — -шу, -шиш, розм. Нюхати повітря; переносно – вистежувати, вишукувати когось, щось. Лисичка бігла повз хатку та нюшить носом, коли чує – пиріжки пахнуть (казка); Данько поважно спльовує, нюшить коло казана (О.Ільченко); Нурла виступає з рухами гончого пса, який нюшить вже дичину (М.Коцюбинський). Літературне слововживання
  3. нюшити — див. нюхати; шукати Словник синонімів Вусика
  4. нюшити — -шу, -шиш, недок., розм. 1》 неперех. Нюхати повітря. 2》 перех. і без додатка, перен. Вистежувати, вишукувати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нюшити — Нюши́ти, нюшу́, -ши́ш, -ша́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. нюшити — НЮШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., розм. 1. неперех. Нюхати повітря. Лисичка бігла повз хатку та нюшить носом, коли чує — пиріжки пахнуть (Укр.. казки, легенди.. Словник української мови в 11 томах
  7. нюшити — Нюши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Нюхать воздухъ (о животномъ). Собака нюшить. Черк. у. Словник української мови Грінченка