1. Словник української мови в 11 томах

нюшити

НЮШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., розм.

1. неперех. Нюхати повітря.

Лисичка бігла повз хатку та нюшить носом, коли чує — пиріжки пахнуть (Укр.. казки, легенди.., 1957, 29);

Данько поважно спльовує, нюшить коло казана і якось немов по-старечому поглядає в небо (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 17).

2. перех. і без додатка, перен. Вистежувати, вишукувати кого-, що-небудь.

Нурла виступав з рухами гончого пса, який нюшить вже дичину (Коцюб., І, 1955, 399);

— Все зле на тебе, некликаний! І нюшить, і нюшить чогось! — обурилась [на дядька Сергія] тітка Оляна (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нюшити — нюши́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. нюшити — -шу, -шиш, розм. Нюхати повітря; переносно – вистежувати, вишукувати когось, щось. Лисичка бігла повз хатку та нюшить носом, коли чує – пиріжки пахнуть (казка); Данько поважно спльовує, нюшить коло казана (О.Ільченко); Нурла виступає з рухами гончого пса, який нюшить вже дичину (М.Коцюбинський). Літературне слововживання
  3. нюшити — див. нюхати; шукати Словник синонімів Вусика
  4. нюшити — -шу, -шиш, недок., розм. 1》 неперех. Нюхати повітря. 2》 перех. і без додатка, перен. Вистежувати, вишукувати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нюшити — НЮШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., розм. 1. Нюхати повітря (перев. про тварину). Лисичка бігла повз хатку та нюшить носом, коли чує – пиріжки пахнуть (з казки); Данько поважно спльовує, нюшить коло казана і якось немов по-старечому поглядає в небо (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  6. нюшити — Нюши́ти, нюшу́, -ши́ш, -ша́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нюшити — Нюши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Нюхать воздухъ (о животномъ). Собака нюшить. Черк. у. Словник української мови Грінченка