1. Словник української мови у 20 томах

нюшкуючий

НЮШКУ́ЮЧИЙ, а, е, розм.

Який нюшкує.

На ньому [піску] свіжі сліди, дівочих каблучків, запетльовані, неспокійні, як у нюшкуючої лисички (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нюшкуючий — НЮШКУ́ЮЧИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. теп. ч. до нюшкува́ти. На ньому [піску] свіжі сліди, дівочих каблучків, запетльовані, неспокійні, як у нюшкуючої лисички (Тют., Вир, 1960, 124). Словник української мови в 11 томах