нявкати

НЯ́ВКАТИ, аю, аєш, недок.

Видавати звуки “няв-няв” (перев. про котів).

[Хламушка:] Де це він нявкає? Кис, кис, кис, Ромео, де ти, негіднику? (І. Кочерга);

Кішка поклала мені на коліна лапки і нявкає – мабуть, теж голодна (І. Багмут);

– А на Подолі, на Житньому ринку, кажуть, учора бігала собака з двома головами! Одна гавкала по-собачому, а друга нявкала по-котячому! (В. Малик);

Десь в гущавині страхітливо ревуть невідомі тварини, грізно нявкають дикі коти чи пантери (О. Бердник);

Мінька Домки Круцьової був серед нас переростком, на років чотири старшим, вимахав на здоровенного рудого дядька, але замість того, щоб учитися, гасав за дівчатами, хапав їх за груденята та, загнавши в куток, м'яв, мов кіт мишу, гидко нявкаючи (Г. Тарасюк);

* Образно. Наталія Корніївна була з тих, що при чужих людях нявкають, а в себе вдома гавкають (І. Нечуй-Левицький);

// .