нікуди

НІКУ́ДИ, присл.

Ні в яке місце, ні в якому напрямку.

– На світі всячину я знаю, хоть нікуди і не ходжу (І. Котляревський);

Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою. Ні разу на своїм віку нікуди він не поспішав (О. Довженко).

НІ́КУДИ, присл.

Нема такого місця (куди б можна було піти, дітися, помістити кого-, що-небудь і т. ін.); нема куди.

Прокинулись ляшки-панки. – Нікуди втікати! (Т. Шевченко);

– Привезли нас [новобранців] у Полтаву, а там народу, як ото в покрову на ярмарку: шилом нікуди ткнути (Григорій Тютюнник).

Поспіша́ти ні́куди див. поспіша́ти.

◇ (1) Аж ні́куди – зовсім не хочеться чого-небудь.

– Або голова релігійної громади, Макар Волосюта, – дуже йому хочеться, щоб колективи були? Аж нікуди (І. Микитенко);

(2) Да́лі (бі́льше) [й (вже)] ні́куди – уживається для вираження найбільшої міри вияву чого-небудь.

Так він коло його впадає, так йому догоджає, що вже далі й нікуди (Б. Грінченко);

Тихо й нудно і спека пекельна... Нікуди вже далі – ось-ось має щось трапитись (С. Васильченко);

– Одне слово, забила [дочка шевця] мені баки – далі нікуди. Та й оженила таки ж на собі (Ю. Збанацький);

На старість зробився Хорошун скупий далі нікуди: струхла дошка в паркані – нової не вставить, хоч дощок має досить, навіть дубових (Григір Тютюнник);

Дивуватися мені було більше нікуди. Я розгублено, ошарашений такою кількістю книжок, подивився на Професора (Ю. Яновський);

[І] ку́рки ні́де (ні́куди) ви́пустити див. випуска́ти;

[І] перепели́ці ні́куди пропха́тися див. пропиха́тися;

Ні́де (нема́є де, ні́куди, заст. ні́где) [й] го́лки (го́лкою, па́льця, па́льцем, ши́лом) встроми́ти (просу́нути, штрикну́ти, ткну́ти, ки́нути) див. встромля́ти;

Ні́де (нема́є куди́, ні́куди і т. ін.) діва́тися / ді́тися див. діва́тися;

Ні́де (ні́куди, нема́ куди́ і т. ін.) пра́вди діва́ти (хова́ти) / ді́ти (схова́ти) див. діва́ти;

Ні́де (ні́куди, нема́ куди́) поді́тися див. поді́нутися;

Па́льця просу́нути ні́куди (ні́де, заст. ні́где) див. просо́вувати;

(3) По са́ме (до) ні́куди:

а) дуже сильно, надзвичайно, найвищою мірою.

– Ну, а ти ж як? – Як бачиш... – показав Шмалько на свою подрану сорочку, на засмальцьовані до нікуди штани (С. Добровольський);

Вагон натоптаний пасажирами до нікуди (І. Багряний);

Вона стріла недалеко від села у вибалку три підводи.., навантажені по саме нікуди хатніми речами (Ю. Яновський);

– В нас тут, крім Сутули, час від часу з'являються ще й інші дописувачі. Серед них по саме нікуди набрид нам одноокий занудько із Сулиминих хуторів, якого Микола чомусь прозвав Лжедимитрієм (О. Гончар);

б) дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь.

– Ти кого шукаєш? Венеру, ха-ха-ха?! Нащо ти Венері здався, в неї других зальотників по саме нікуди! (Є. Гуцало);

в) уживається для вираження крайньої межі в чому-небудь; до кінця, до краю.

– І справді, хіба ж можна по саме нікуди орати узбіччя, розорювати схили на балках? Дощі підуть – все розмиють (І. Цюпа);

– Не вчіть жити, ситий навчанням по саме нікуди (О. Гончар).